Наталя Горбенко: «Екстремальний 2022-й ми витримали. Рухаємось далі. До перемоги»

Наталя Горбенко – депутатка Миколаївської міської ради. Другу каденцію поспіль є секретарем постійної комісії з питань економічної та інвестиційної політики, планування бюджету, фінансів та соціально-економічного розвитку, підприємництва, наповнення бюджету та використання бюджетних коштів. Наша співрозмовниця закінчила Миколаївський суднобудівний технікум, Херсонський державний технічний університет, МАУП. Також пройшла навчання у Міжнародному інституті менеджменту ЛІНК та Школі менеджменту «Сколково». Працювала на Миколаївському глиноземному заводі, де пройшла шлях від програміста, економіста до заступника керівника проектів. З 2009 року працювала проектним директором компанії ЄВРАЗ у Дніпропетровській області. Під її керівництвом реалізовано один із найбільших за роки незалежності екологічних проектів. У послужному списку Наталі Горбенко також посада заступника директора з економічних питань ТОВ «Металург Півдня». А пізніше вона очолила КП «ЕЛУ Автодоріг», яким керувала до 2019 року. Прийняла це комунальне підприємство збитковим та зробила одним із найуспішніших у Миколаєві. Депутатську роботу Наталя Олексіївна розпочала у 2015 році після обрання до Миколаївської міської ради від Корабельного району.

- Отже, пані Наталю, позаду ще один рік вашої депутатської роботи. У минулорічному інтерв’ю «Південній правді» (у грудні 2021-го) ми говорили, зокрема про проблеми, пов’язані із спалахом епідемії коронавірусу, а також про великі плани на рік 2022, не очікуючи, все ж, на кризу, пов’язану з війною…       

- Так, якщо порівнювати із тими жахіттями, котрі приніс нам цей рік, що минає, то «коронавірусний» 2021-й здається вже й не таким важким. Коли ми вже торкнулись теми COVID-19, відзначу, що не зважаючи на неможливість повноцінної роботи депутатської приймальні (тоді - через карантин), комунікація з виборцями була відпрацьована добре вже в той час. Адже у ЗМІ, інтернеті, в месенджерах легко знайти мої контакти. Також я проводила багато зустрічей із виборцями на окрузі - у дворах, на підприємствах, всюди, де це було можливо.

У січні ми почали реалізацію всього, що було заплановано зробити у Корабельному районі. Це заміна вікон у школі №1 і у лікарні №5, влаштування тротуару на проспекті Корабелів, благоустрій парку біля будинку (вул. Океанівська, 36). Але виконання всіх цих робіт припинилось 24 лютого...

- Ви знаходились у місті на початку війни?

- Так. І весь цей воєнний час знаходжусь у Миколаєві (за винятком кількох недовгих відряджень). Як кожна нормальна людина, в перші дні агресії пережила шок, очікувала, що все це скоро закінчиться, але так не сталось. Тому вже через кілька днів після початку російської агресії зустрілась із мером Олександром Сєнкевичем і запропонувала – «давайте будь яку роботу, хочу бути корисною для міста в цей складний час». На що міський голова запропонував взяти в роботу питання забезпечення міста Миколаєва гуманітарними вантажами. Саме тоді було створено нашу волонтерську групу при міській раді, основу якої склали я, Олександр Мосін і Сергій Колесник. Саме цим складом ми працюємо і зараз.

- Що вашою ініціативною групою зроблено?

- Розпочалась гуманітарна діяльність, знову ж таки, з оприлюднення наших особистих контактних телефонів на офіційних сторінках мерії – після чого нам 24/7 почали дзвонити без перебільшення люди з усього світу, котрі хотіли допомогти місту Миколаєву. Це були і приватні особи, і представники підприємств, організацій, фондів… Підтримка у світі була шаленою.

Ми відразу домовились, що наша група працює для потреб міста, і ми не будемо робити на цьому піар і саморекламу на своїх особистих сторінках в соцмережах. Просто діяли за позовом серця, тому що це було потрібно миколаївцям, які залишилися в місті.

Перший вантаж, який ми організували, надійшов до Миколаєва 1 березня. Оскільки спеціалізованих складів на той час для таких потреб місто не мало, розвантажили в одній із шкіл міста. А взагалі з того часу завдяки нашій роботі до Миколаєва зробили рейси 467 автомобілів з «гуманітаркою». Це близько 4,5 тис. тонн вантажів або – якщо в об’ємі - 15 тис. кубометрів.

Ми не займалися питанням розподілення та видачею гуманітарних вантажів мешканцям – це робили відповідні міські служби. Але нашим завданням було забезпечити цим службам наявність «гуманітарки» на міських складах. Зазначу, що в перші місяці війни саме ми забезпечували доставку до 90% надходжень гуманітарних вантажів до міських гуманітарних складів. Саме з цих складів працювали всі чотири міські територіальні центри по наданню гуманітарної допомоги населенню.

Велика кількість обладнання та медичних препаратів було доставлено нами в лікарні міста. Співпрацюємо і з нашими захисниками і захисницями, це різноманітна допомога: їжа, каремати, спальники, медичні препарати, будматеріали, рації, автомобілі швидкої допомоги – все, що могли «дістати» за їх проханням відразу передавали по призначенню.

Оскільки ми є представниками міської влади, кожна домовленість про надання нам «гуманітарки», організація доставки вантажу вимагає кропіткої роботи, документально підтвердженої.

Запам’ятався перший вантаж із-за кордону - від мерії румунського міста Брашов - кілька вантажівок з м’ясними консервами. Раніше я не мала ніякого досвіду перевезення вантажів через кордон, оформлення митних документів та ін. Всьому треба було навчатись «з нуля». Тому згадую цей рейс як детектив. Але всьому навчились швидко.

Пізніше ми почали співпрацю із великими благодійними організаціями, котрі вимагали доставку гуманітарної допомоги не на склади, а безпосередньо постраждалим по їх адресах. І я сама розвозила продукти на власному транспорті у двори багатоповерхівок, будинки приватного сектору.

З квітня 2022 ми стали співпрацювати із представниками Всесвітньої продовольчої програми WFP (від ООН), стали їх партнерами у забезпеченні міста Миколаєва хлібом та консервами. Це – робота всім відомих пунктів безкоштовної видачі хліба та консервів. Починали з відкриття декількох пунктів в Миколаєві, а нині це вже біля 100 пунктів, які працюють по Миколаївській області та підконтрольній Україні частину Херсонщини. Щодня забезпечуємо видачу близько 45 тисяч буханок хліба та банок консервів. У Херсоні почали видавати продукти вже на третій день після звільнення міста від російських окупантів; наразі в Херсоні діє 23 пункти, і ми щоденно збільшуємо їх кількість.

- Корабельний район, де є ваш депутатський округ, один з найбільш постраждалих від обстрілів. Чи берете участь у організації ліквідації наслідків ворожих обстрілів (закриття вибитих вікон та дверей, ремонтах покрівель та ін.)?

- Так, моєму рідному району дісталось найбільше у місті. «Прилітало» і під час роздачі нами продуктів людям. Звичайно, було страшно. Але ми робили свою справу. Що стосується ліквідації наслідків бомбардувань, то міська влада впровадила дієвий алгоритм для всіх служб – і рятувальники, і комунальні служби прибували на місце подій дуже швидко, була забезпечена безкоштовна видача плівки для закриття вікон. Все це я бачила своїми очима, тому що на кожен такий випадок приїздила сама, і завжди була поряд зі своїми виборцями щоб максимально допомогти. Пізніше місто впровадило програму для всіх постраждалих багатоповерхівок - безкоштовне закриття вікон плитами ОСБ, і в цій програмі я виступала у якості комунікатора між головами ОСББ, старшими будинків і підрядними організаціями, які безпосередньо виконують роботи. Зазначу, що до опалювального сезону абсолютна більшість постраждалих будинків таким чином була охоплена. І цей опалювальний сезон ми розпочали вчасно.

Багато роботи зроблено і для забезпечення містян питною водою – це і пошук і доставка в місто обладнання для водозабезпечення; робота з міськими службами по бурінню свердловин питної води; доставка і розповсюдження серед людей питної бутильованої води – і таке було, коли по дворах я возила воду і роздавала її людям.

- З яких питань найчастіше звертаються до вас люди?

- Питання дуже різні. В перші дні війни дуже багато було прохань з вивезенням жінок і дітей – і ми саджали цих людей в наші вантажні автомобілі і вивозили в безпечні регіони. Це вже пізніше містом була організована безкоштовна евакуація автобусами.

Також питання бомбосховищ, куди бігти, як своєчасно дізнатись про сигнал тривоги – в перші дні війни ця інформація ще була недоступною широкому загалу. І ці всі питання я допомагала вирішувати людям по телефону, давала інформацію через загальнодомові чати, розповідала на зустрічах у дворах - в той час кожен день я була з людьми на своєму окрузі. Я не рахувала, скільки зустрічей було проведено мною за цей період, мабуть не менше сотні. І я ніколи в житті не забуду відчай, який був в той час в очах людей - ми були не готові до війни...

Пройшов час, ми звикли жити в стані війни; завдяки нашим воїнам ЗСУ Миколаїв вже менше потерпає від обстрілів, у місто повертаються мешканці, і вже інші питання турбують зараз людей – де знайти роботу, як вижити без заробітної плати.

На сьогодні досить велика кількість працездатного населення міста опинилась соціально незахищеною. Якщо людина стоїть на обліку у Центрі зайнятості, то вона має право на допомогу. Але ж багато підприємств відправили своїх робітників у простій без зарплати.

Формально їх не звільняли, тож на облік до ЦЗ їх не візьмуть. Що їм робити?

Ми винайшли рішення - провели переговори з одним із міжнародних фондів, переконали у необхідності допомоги саме згаданій категорії людей. Також організували зустріч представників цього фонду з керівниками і власниками великих підприємств Миколаївщини, що вимушені були відправити людей у простій та відпустки за свій рахунок. І в співпраці ми розробили алгоритм, по якому підприємства надають фонду списки таких людей, а фонд надає грошову допомогу по 210 євро раз на три місяці на кожного члена сім’ї такої «неофіційно безробітної» людини. І ця програма вже працює – велика кількість людей вже отримали гроші і такі виплати продовжуються. І якщо мене будуть читати робітники, керівництво підприємств, де така програма потрібна, але ще не застосовується – звертайтесь, будемо впроваджувати її. Крім того, на багатьох миколаївських підприємствах нами організовано пункти видачі продуктових наборів для працівників – все це спрямовано на допомогу саме тим працездатним людям, яким після закінчення війни будуть відбудовувати наше місто. Дуже багато прохань про індивідуальну гуманітарну допомогу надходить нам і через офіційний сайт нашого Благодійного фонду «Щедрик».

- Будь ласка, розкажіть про роботу Благодійного фонду «Щедрик».

- Так, отримавши певний досвід у гуманітарній діяльності, згодом ми вирішили створити свою благодійну організацію – Благодійний фонд «Щедрик». Основними напрямками його роботи можна визначити координацію харчової програми WFP (від ООН) та організацію логістики гуманітарних вантажів до Миколаївської територіальної громади. Наша основна мета, зазначена у статуті, - здійснення безкорисливої благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб, надання матеріальної, фінансової, організаційної та іншої допомоги особам, які її потребують.

Людина може залишити заявку на індивідуальну допомогу на нашому сайті (https://shchedryk.info).

Наразі , продуктові набори в нас можуть отримати люди віком 75+; інваліди 1,2,3 груп; багатодітні родини (діти від 3 до 18 років); одинокі батьки, які виховують неповнолітніх дітей; малозабезпечені (за наявності довідки з управління соцвиплат); безробітні (довідка з центру обліку зайнятості). Людина може отримати допомогу раз на місяць (слід зазначити, що всі заявки ми перевіряємо з базами інших Миколаївських гуманітарних штабів, щоб надати допомогу в першу чергу тим, хто її не отримував впродовж місяця ні від якої благодійної організації). Щотижня ми видаємо людям 200-300 продуктових наборів.

- Які плани на 2023 рік? Наскільки вони можливі в нинішній ситуації.

- Чекаємо на переможне закінчення війни та будемо відновлювати місто. Зокрема, шукаємо міжнародних донорів, які будуть брати участь у відновленні будинків приватного сектору. Це, наприклад, може бути швидке модульне будівництво. Хоча, такі технології дозволяють будувати і багатоповерхівки, строк експлуатації яких до 100 років. За цим напрямом вже ведемо переговори. Адже, коли ми хочемо, щоб люди, котрі виїхали, повернулись додому, їм треба допомогти побудувати чи відремонтувати житло. Інакше вони не повернуться.

Миколаїв - місто, в якому я живу, виїжджати не планую і зроблю все можливе для нього як депутат і людина з активною життєвою позицією.

Нагадаю контактний телефон моєї депутатської приймальні

+38(063)5368922; або пишіть на Viber, WhatsApp, Telegram на

номер+380675121592.