Криза ліквідності переробної промисловості та заморожені борги АПК: затримки виплат в Миколаївській області зросли у 2,4 раза

У першій половині 2026 року Миколаївська область зіткнулася з серйозним соціально-економічним викликом: стрімким накопиченням заборгованості із виплати заробітної плати. Офіційні дані, які оприлюднило Головне управління статистики у Миколаївській області на основі звітів за формами статистичного моніторингу, свідчать про складну фінансову ситуацію на підприємствах регіону. Лише за п'ять місяців поточного року загальна сума невиплачених грошей працівникам зросла більш ніж удвічі.

Важливе зауваження щодо меж дослідження: усі статистичні показники наведено по юридичних особах, які були активними на початок року. Інформація подана без урахування тимчасово окупованих Російською Федерацією територій та частин зон, де ведуться або велися бойові дії.

Динаміка накопичення боргів у 2026 році

Аналіз помісячних звітів показує, що на початку року ситуация виглядала відносно контрольованою, хоча тенденція до погіршення вже простежувалася. Проте ближче до літа темпи накопичення боргів набули значного масштабу. Динаміка змін протягом січня – червня зафіксувала такі показники:

• станом на 1 січня борг стартував із позначки 37 681,0 тис. грн;

• на 1 лютого сума зросла до 40 827,7 тис. грн, що відображає приріст на 8,4% за місяць;

• на 1 березня працівникам нарахували вже 43 434,9 тис. грн, тобто на 6,4% більше порівняно з попереднім місяцем;

• на 1 квітня показник досяг 46 045,7 тис. грн, додавши ще 6,0% приросту;

• на 1 травня зафіксували перший потужний стрибок — сума сягнула 60 100,3 тис. грн, збільшившись одразу на 30,5% за один місяць;

• на 1 червня заборгованість злетіла до пікових 88 654,4 тис. грн, що на 47,5% більше, ніж було у травні.

Загалом станом на початок літа борг із заробітної плати в області зріс на 135,3% порівняно з 1 січня 2026 року. Фіксація збільшення суми у 2,4 раза вказує на виникнення гострої кризи ліквідності на підприємствах регіону.

Галузевий зріз: промисловість та хронічні проблеми агросектору

Розподіл боргів за видами економічної діяльності демонструє чіткий дисбаланс: левова частка невиплат зосереджена в індустріальному секторі. Статистичний поділ за галузями виглядає так:

• промисловість загалом акумулювала 72,2% від загальної суми боргу в області, що дорівнює 63 981,7 тис. грн (при цьому левова частка цієї суми — 64,9% від загальнообласного боргу, або 57 531,1 тис. грн — припадає саме на переробну промисловість);

• сільське, лісове та рибне господарство посідає друге місце з часткою 27,1% у структурі невиплат, що становить 24 030,5 тис. грн;

• інші сфери розподілилися наступним чином: водопостачання та поводження з відходами займають 7,3% боргу області, сфера мистецтва, спорту та розваг — 0,6% (511,5 тис. грн), а на адміністративне обслуговування припадає 0,1% (110,1 тис. грн).

Структурні відмінності: застарілі борги проти нових реалій

Окремої уваги заслуговує часова структура заборгованості. Загалом по області 42,2% усіх невиплачених коштів (37 395,9 тис. грн) — це борги, які тягнуться ще з 2025 року та минулих періодів. Проте у розрізі конкретних галузей ситуація суттєво відрізняється:

• в агросекторі спостерігається затяжна криза: аж 76,9% від усього боргу галузі утворено в минулі роки (нових невиплат у 2026 році тут зафіксовано відносно небагато, але старі рахунки практично не закриваються);

• у переробній промисловості тенденція протилежна: застарілі борги становлять лише 32,7% (це означає, що понад 67% промислового боргу виникло саме протягом перших місяців 2026 року через поточні фінансові проблеми підприємств).

Географія невиплат: ситуація в районах області

Показники у розрізі адміністративно-територіальних одиниць дозволяють скласти чітку географічну карту заборгованості:

Регіональний аналіз викриває кілька ключових тенденцій:

• Миколаївський район став абсолютним епіцентром проблеми, де сконцентровано майже 60% усіх затримок області (зважаючи на відносно низьку частку старих боргів (34,8%), основний удар по доходах працівників відбувся саме в поточному році);

• Баштанщина та Вознесенщина страждають від застарілих фінансових проблем (у Баштанському районі 93,1% боргу — це невиплати минулих років, у Вознесенському — 81,0%, тому економіка цих районів майже не генерує нових заборгованостей, але й старі залишаються нерегульованими);

• Первомайський район демонструє небезпечний свіжий тренд: загальна заборгованість становить понад 14 млн грн, і лише 5,5% з цієї суми є застарілою (це свідчить про те, що фінансова криза на місцевих підприємствах розпочалася раптово і саме в поточному році).

Статистичний зріз станом на початок літа 2026 року викриває двовекторний характер кризи на Миколаївщині. З одного боку, область стримує хронічний баласт невиплат минулих років в аграрному секторі Баштанського та Вознесенського районів. З іншого — швидке весняне зниження фінансових показників великих переробних підприємств Миколаївського та Первомайського районів формирує нову хвилю соціальної напруги. Для стабілізації ринку праці регіону необхідні диференційовані підходи: проведення претензійної роботи з хронічними боржниками минулих років та пошук програм підтримки для промислових підприємств, які втратили ліквідність у 2026 році.