Сон поруч із ведмедем: Фінляндія, Польща та Балтія будують барикади й міняють закони в очікуванні кроків Вашингтона

Країни на східному кордоні Європейського Союзу та НАТО змушені оперативно посилювати оборонні лінії через зростання військової присутності Російської Федерації та політичну невизначеність у США. В аналітичному матеріалі видання POLITICO від 5 липня 2026 року, підготовленому спільно з репортерами мережі Axel Springer, детально описано поточний стан підготовки Фінляндії, Польщі та Литви до можливого протистояння. Країни фронтиру розширюють резерви, будують фортифікації та припускають: у разі потенційного конфлікту перші дні їм доведеться тримати оборону без залучення основних сил союзників.

Занепокоєння посилилося після заяв Дональда Трампа щодо перегляду зобов'язань за статтею 5 Статуту НАТО та дискусій навколо американської військової присутності в Європі, які загострилися після війни в Ірані. Водночас супутникові знімки фіксують розбудову російських казарм та концентрацію техніки біля кордонів, що керівництво шведської військової розвідки класифікує як підготовку до можливої конфронтації.

Фінляндія: концепція «тотальної оборони» та ядерна інтеграція

Фінляндія контролює найдовшу лінію кордону з РФ завдовжки 1343 кілометри, яка повністю закрита для перетину з 2023 року. Командир Північно-Карельського прикордонного округу полковник Метті Пітканійтті зазначає: «Росія — це наддержава, а ми — маленька країна. Треба бути обережними, коли спиш поруч із ведмедем». Регіональний історичний досвід Зимової війни 1939 року змусив Гельсінкі зберегти призов та розбудувати систему «тотальної оборони». Наразі мобілізаційний резерв країни становить 870 тисяч осіб із перспективою збільшення до одного мільйона до 2031 року.

Фінляндія витрачає на оборону близько 3% ВВП із планом підвищення до 5% до 2035 року. Окрім очікуваних поставок американських винищувачів F-35, країна володіє одним із найбільших артилерійських арсеналів у Європі. Постдокторант Фінського інституту міжнародних відносин Еоін Мічел Макнамара наголошує: фінські війська орієнтуються на ведення бойових дій у специфічних лісистих умовах, де ефективність важкої бронетехніки та комерційних дронів суттєво знижується через щільність насаджень.

Для посилення позицій Фінляндія разом із Польщею та країнами Балтії минулого року вийшла з Оттавської конвенції. Офіційні особи підтвердили плани закупівлі протипіхотних мін, які використовуватимуться виключно в разі прямої загрози вторгнення. Крім того, у червні 2026 року фінські законодавці зняли обмеження на транспортування та зберігання ядерної зброї на своїй території для повноцінної участі в ядерному плануванні НАТО. Додатковим чинником стримування має стати створення коаліційного батальйону під керівництвом Швеції в північній Фінляндії за участю військ Франції та Великої Британії.

Польща: фортифікації «Східного щита» та протидронова стіна

Польща є лідером за часткою оборонних витрат серед союзників, спрямовуючи на ці потреби 4.8% ВВП. Країна розгортає масштабну оборонну інфраструктуру «Східний щит» вартістю близько 10 мільярдів євро вздовж 800-кілометрового кордону з Білоруссю та Калінінградською областю РФ. Проєкт має завершитися до 2028 року, наразі він виконаний наполовину.

Заступник міністра оборони Цезарій Томчик називає будівництво найбільшим фортифікаційним проєктом у Європі з часів Другої світової війни. Мережа інженерних споруд включає кілька елементів: протитанкові рови, бетонні загородження («їжаки»), бункери та використання природних болотистих ділянок. Проте на місцях журналісти зафіксували нерівномірність робіт: у селищі Домбрувка облаштована ділянка обривається за кілька сотень метрів, а будівельні матеріали залишаються на складах. Військові логісти на умовах анонімності повідомляють: заяви про можливість розгортання ліній за 7–14 днів є оптимістичними, оскільки укладання одного кілометра залізобетонних конструкцій у складних умовах місцевості може тривати місяцями. На кордоні з Білоруссю захист поки обмежений переважно чотириметровим парканом проти мігрантів.

Паралельно Варшава будує архітектуру протидронової оборони SAN вартістю до 4 мільярдів євро. Система покликана захистити повітряний простір без залучення дороговартісних винищувачів F-16 та F-35, як це відбувалося торік під час збиття 19 російських безпілотників. До кінця 2027 року армія має отримати 18 батарейних модулів, що включають близько 700 бойових машин, радари та засоби виявлення. Професор Університету Бундесверу в Мюнхені Карло Масала підкреслює: стратегія Польщі полягає в максимальному уповільненні просування противника, що критично важливо в умовах дефіциту європейських спроможностей для глибоких ударів.

Литва: захист Сувальського коридору та перехід до передової оборони

Для країн Балтії географічне положення диктує жорсткі умови: через малу територію вони не мають можливості відступати в очікуванні допомоги. Головною вразливою точкою залишається Сувальський коридор завдовжки близько 65 кілометрів, який з'єднує Калінінградську область із Білоруссю і може відрізати Балтію від решти НАТО. Калінінградський анклав насичений протиповітряною обороною та ракетами, здатними заблокувати логістику союзників у Балтійському морі.

Головнокомандувач Збройних сил Литви генерал Раймундас Вайкшнорас зазначає, що раптовий напад малоімовірний через роботу систем раннього попередження, а Литва дзеркально реагує на будь-які навчання по той бік кордону. Країни Балтії створюють «Балтійську лінію оборони» з протитанкових ровів, драконячих зубів та мінних полів.

Стратегія регіону змінилася: замість концепції «сил-розтяжок» НАТО перейшло до передової оборони кожної п'яді землі. Головним елементом цієї стратегії є постійне розміщення німецької бригади чисельністю близько 5000 осіб, яке має завершитися до кінця 2027 року. Водночас ротаційне перебування понад 1000 американських військових у Литві завершилося, а нові сили на заміну наразі не прибули.

Колишній командувач армії США в Європі генерал Бен Годжес попереджає: у найгіршому сценарії, за умови раптового удару та неможливості швидкої підтримки з боку Польщі, балтійським країнам доведеться вести бої самостійно терміном до двох тижнів. Колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен констатує: Європа зобов'язана створювати нові оборонні плани та розбудовувати власні військові спроможності, не покладаючись виключно на рішення Вашингтона.