Є змагання, які стають продовженням пам'яті про людей

Не кожен спортивний турнір — лише про медалі та перемоги. Є змагання, які стають продовженням пам'яті про людей, що вчили молодь бути сильними духом, любити Україну і до останнього подиху залишатися вірними своїй державі.

Цього дня спортивний зал був наповнений не лише духом суперництва. Тут були дитячі посмішки, хвилювання перед виходом на татамі, міцно стиснуті кулаки вболівальників і щирі емоції після кожного поєдинку. Для когось це були перші великі змагання, для когось — ще один крок до спортивної мрії. Але для всіх без винятку — урок характеру.

Саме таким став Кубок Майського з кіокушин будо карате кенбукай, присвячений пам'яті Героя України, капітана 3-го рангу Олега Мединського, який 5 липня відбувся у Миколаєві.

На урочисте відкриття всеукраїнського турніру був запрошений почесний гість — військовослужбовець одного з районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Миколаєва, старший інструктор відділення рекрутингу та комплектування, головний сержант Віталій Голод.

Для нього кіокушин карате — це не просто спорт. До початку повномасштабного вторгнення він багато років присвятив цьому бойовому мистецтву як спортсмен, тренер і суддя. Має 1 кю — найвищий учнівський ступінь перед отриманням чорного поясу, є суддею І категорії з кіокушинкай карате. За роки тренерської роботи він виховав не одне покоління юних спортсменів, прищеплюючи їм дисципліну, повагу, силу характеру та любов до Батьківщини.

Сьогодні його шлях продовжується вже у військовій формі. Як учасник бойових дій, він і надалі знаходить можливість підтримувати молодь, адже переконаний: майбутні перемоги України починаються з правильного виховання дітей.

Особливим цей турнір був ще й тому, що Віталій Голод особисто знав Олега Мединського — не лише як майстра карате, а й як офіцера та справжнього патріота України.

Усе своє життя Олег Костянтинович присвятив служінню державі. Після багаторічної служби у морському спецназі він перебував у запасі, однак із початком російської агресії у 2014 році без вагань повернувся до війська. Водночас він залишався наставником для молоді, очолюючи військово-патріотичний клуб «Майський» в Очакові та маючи 2 дан кіокушин будо карате. Він навчав дітей не лише техніці бою, а й честі, відповідальності, любові до України.

Саме про таких наставників говорять, що вони залишаються поруч навіть після своєї загибелі. Бо продовжують жити у справах, які започаткували, у своїх учнях, у традиціях турніру та у світлі дитячих очей, які щороку збираються на татамі, щоб вшанувати пам'ять свого Героя.

5 вересня 2016 року капітан 3-го рангу Олег Мединський загинув поблизу Маріуполя під час виконання спеціального бойового завдання у складі 73-го Морського центру спеціальних операцій. За хоробрість і відданість Україні був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Звертаючись до учасників турніру, головний сержант Віталій Голод побажав юним спортсменам чесної боротьби, віри у власні сили та любові до України:

«Вітаю всіх із початком змагань! Бажаю чесних поєдинків і пам'ятайте, що ви козацького роду, а козацькому роду нема переводу. Сьогодні наші воїни боронять Україну, щоб ви могли тренуватися, навчатися і будувати своє майбутнє. Перемагайте не лише на татамі, а й у житті. Ми разом, а значить — нас не здолати. Слава Україні!»

Після виконання Державного Гімну України турнір було офіційно відкрито.

Турнір закінчиться. Медалі знайдуть своїх власників. Хтось поїде додому з перемогою, хтось — із бажанням тренуватися ще більше.

Але найцінніше, що цього дня здобули діти, — не кубки й дипломи. Вони ще раз побачили приклад людей, для яких слова честь, дисципліна, служіння Україні — не гасла, а спосіб життя.

Саме так формується покоління, яке одного дня прославлятиме Україну на спортивних аренах світу, розбудовуватиме свою державу, а якщо знадобиться — стане на її захист.

Бо справжня перемога починається задовго до фінального поєдинку. Вона народжується у вихованні, у пам'яті про Героїв і в любові до своєї Батьківщини.