Олег Макуха: «Хорунжа служба - наш моральний щит»

У 123-й окремій бригаді територіальної оборони започатковано Хорунжу службу — новий напрям, спрямований на збереження військових традицій, зміцнення морального духу та формування внутрішньої єдності підрозділу.

Про значення цієї служби в умовах війни, роль етичного лідерства, відповідальність командирів і місце традицій у сучасному українському війську розповідає командир 123-ї окремої бригади територіальної оборони Сил ТрО ЗСУ полковник Олег Макуха.

- Пане командире, у День Української Державності бригада започатковує Хорунжу службу. Чому саме зараз ми прийшли до розуміння, що цей підрозділ є критично важливим для нашого «моноліту»?

- Сьогодні війна вимагає від нас більше, ніж просто вміння стріляти. Війна - це випробування не лише зброї, а й цінностей. Ми зрозуміли, що залізної дисципліни недостатньо, якщо немає внутрішнього стержня. Хорунжа служба - це спосіб зберегти наш дух, наше коріння і пам'ять про тих, завдяки кому ми стоїмо. Це інструмент, який має нагадувати кожному: ми не просто підрозділ, ми - родина з чітким кодексом честі.

- Ви акцентуєте увагу на етичному лідерстві як фундаменті цієї служби. Багато хто в армії звик до моделі «наказ - виконання». Як ви бачите впровадження етики у повсякденну роботу бригади?

- Модель «наказ - виконання» працює на полі бою, але людина - це не механізм. Етичне лідерство - це про справедливість. Це коли командир усвідомлює, що відповідає за добробут кожного свого воїна. Я хочу, щоб Хорунжа служба була тим середовищем, де кожен боєць відчуває, що його поважають, а його внесок цінують. Етика - це чесність у стосунках, повага до людської гідності та відповідальність за кожне рішення. Це те, що робить нас армією європейського зразка, а не просто збройним формуванням.

- Хорунжа служба має займатися і «служінням суспільству». Як це поєднується з військовими завданнями?

- Ми захищаємо не просто територію, ми захищаємо спосіб життя. Хорунжа служба має бути містком між нашою бригадою та українським суспільством. Ми повинні бути прозорими, зрозумілими і корисними. Підтримка сімей загиблих, допомога побратимам, взаємодія з громадою - це наша громадянська відповідальність. Коли ми піклуємося про людей навколо, ми стаємо сильнішими як військо.

- Хто, на Вашу думку, може стати хорунжим? Яких якостей ви шукаєте в людях, які претендують на цю роль?

- Мені не потрібні «кабінетні офіцери». Хорунжий - це людина, яка має авторитет серед побратимів. Це той, хто має серце, але й тверезий розум. Я шукаю лідерів, які готові брати на себе тягар етичної відповідальності. Вони мають бути носіями наших цінностей, вміти слухати й чути. Фахова освіта - це великий плюс, але людські якості: порядність, стійкість і відданість справі - це вирішальний фактор.

- Пане командире, чому Ви робите ставку саме на сержантський склад у створенні Хорунжої служби, відмовляючись від традиційних офіцерських структур підтримки?

- Війна - це справа сержантів. Саме сержант першим бачить втомлені очі бійця, хто знає, коли потрібно промовчати, а коли підтримати. На жаль, «кабінетні» офіцери, як правило, працюють за шаблоном. Мені потрібні люди, які мають реальний авторитет, які пройшли через вогонь і яким бійці довіряють більше, ніж собі. Хорунжий має бути сержантом, тому що він є частиною того самого «моноліту», а не сторонній спостерігач.

- Що б Ви сказали тим бійцям, які скептично сприймають поняття «традицій» чи «ідеологічної роботи» посеред війни?

- Я скажу так: традиції - це не паради. Це те, що допомагає нам не розчинитися у хаосі війни. Пам'ять про полеглих - це те, що дає нам право жити далі. Ті, хто вважають це зайвим, просто ще не усвідомили, що ми боремося не тільки за кордони, а й за право бути українцями. Хорунжа служба допоможе кожному знайти відповідь на питання «Хто я такий?», і коли ця відповідь буде чіткою - ми станемо непереможними.