Землячка на передовій: кухарка з Кузнецового варить обід для сотень бійців ще з 2019 року

Для когось Кузнецове — просто ще одне село на карті Миколаївщини. Для тих, хто звідти родом, це своя вулиця, свій магазин, знайомі з дитинства обличчя. Саме звідти, із-під прилавку сільської крамниці, до війська пішла жінка, яку сьогодні знають сотні бійців 40-ї артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта — кухарка Марія.

Рішення, яке визрівало роками

Думка стати до лав захисників зʼявилась у Марії ще з початком боїв на Донбасі 2014 року — тоді багато хлопців із рідного села вирушали на фронт, і вона, за власним зізнанням, теж повірила, що може бути корисною державі. Але тоді синові було лише 12, і жінка залишилась удома.

Рішення довелося відкласти на кілька років — доки син не подорослішав і не вступив до медичного коледжу. Лише тоді землячка нарешті змогла здійснити те, про що думала майже пів десятиліття.
⠀
Диплом кухаря чекав свого часу 26 років

У Марії вже був фах — диплом кухаря вона здобула ще у 1993-му, хоч за спеціальністю до війська так і не працювала. Коли документи були готові, її розподілили в дивізіон артилерійської розвідки 40-ї бригади — і саме там вона служить дотепер, майже сім років, жодного разу не змінивши ні дивізіону, ні бригади.

Готувати у польових умовах, на вогнищі й дров'яних плитах, її навчив побратим на позивний Микола — досвідчений колега, якому землячка й донині вдячна за все, що вміє.
⠀
Луганщина, Десна, Херсонщина — і велика війна

Служба провела Марію через Попасну на Луганщині, навчальний центр у Десні, Олешківські піски — і врешті на Харківщину, куди підрозділ прибув напередодні лютого 2022 року. Саме там жінку й застало повномасштабне вторгнення.

За ці роки вона здобула ще один фах — технолога харчової промисловості — і сама почала навчати кухарів з інших підрозділів.
⠀
Десять яєць і чотири сигарети

Один спогад із 2022-го Марія називає таким, що запамʼятається на все життя. Навесні того року, коли вона поверталася з дому, до неї підійшла літня жінка з невеликим клумачком і попросила передати гостинець хлопцям — за неї просив прикутий до ліжка чоловік.

Усередині виявилися десять варених яєць і невелика вертута. За словами Марії, саме такі моменти щирої людської турботи допомагають їй жити далі — навіть попри те, що війну вона, за власними словами, ненавидить кожною клітинкою тіла.
⠀
День, що починається о пів на пʼяту

Сьогодні робочий день землячки триває близько 15 годин. О 4:30 — розпалювання плити, приготування сніданку для кількох сотень бійців (рекорд — 860 порцій за раз), потім одразу обід, увечері — вечеря і прибирання. Борщ на такі обсяги готується майже чотири години.

«Війна війною, а обід за розкладом» — цей жарт, каже Марія, для неї не просто приказка, а щоденна відповідальність: їжа має бути свіжою, ситною і вчасною, хай би що діялося навколо.

⠀