У Миколаєві відзначають 160 років від дня народження засновника краєзнавчого музею Сергія Гайдученка

Першому директорові Миколаївського міського природничо-історичного музею Сергію Гайдученку 1 жовтня виповнюється 160 років від дня народження, повідомив Миколаївський обласний краєзнавчий музей.

Сергій Гайдученко народився 1866 року в Полтаві в міщанській родині, здобув вищу освіту на юридичному факультеті Новоросійського університету в Одесі та з 1891 року служив у судових установах Херсонської губернії. Під час відряджень він збирав відомості про археологічні пам'ятки для Одеського товариства історії та старожитностей, а згодом отримав право самостійно розкопувати кургани.

У червні 1904 року його призначили суддею в Миколаїв, куди він переїхав із родиною, а вже у лютому 1905 року містяни обрали його гласним міської думи. Працюючи в міських комісіях та опікуючись благоустроєм, Гайдученко водночас увійшов до правління товариства «Просвіта», де організовував літературно-музичні вечори й концерти для популяризації української культури.

З 1913 року він очолив музейну комісію при думі, яка шукала приміщення, замовляла меблі та готувала експозицію. Музей урочисто відкрили 15 (28) грудня 1913 року на розі вулиць Великої та Малої Морських під керівництвом Сергія Гайдученка. Щоб доповнити природничу колекцію Еммануїла Францова історичними експонатами, директор звернувся до миколаївців і сам подарував закладу скіфський меч, турецькі ятагани, козацьку шашку, зброю XIX століття, стародавні монети, документи XVIII століття та портрет гетьмана Івана Самойловича.

Під час революційних подій 1917–1920 років музейна комісія на громадських засадах зберегла зібрання. У 1920 році Гайдученко взяв участь у розкопках некрополя Ольвії, поповнивши фонди майже двома тисячами давньогрецьких знахідок: прикрасами, посудом і монетами. Тоді ж він ініціював створення археологічного заповідника в Ольвії та склав перелік стародавніх пам'яток Миколаєва.

У грудні 1920 року єдиний заклад розділили на природничий та історико-археологічний музеї. Останній Гайдученко очолював до середини вересня 1922 року. Виснажений тяжкими умовами життя та голодом 1921–1922 років, він помер 18 вересня 1922 року і був похований на старому міському цвинтарі, де 1964 року коштом музею встановили пам'ятник.