Церковний календар на тиждень: які важливі свята відзначатимуть віряни з 16 по 22 листопада

Наступний тиждень, з 16 по 22 листопада, за новоюліанським церковним календарем буде насичений важливими датами — від вшанування апостола Матвія, преподобного Варлаама Києво-Печерського та князя Ярополка до одного з дванадцяти найбільших християнських свят Введення в храм Пресвятої Богородиці, яке в народній традиції символізує остаточний прихід зими.

16 листопада за новоюліанським календарем вшановують апостола і євангеліста Матвія. До зустрічі з Христом Матвій збирав податки й належав до митарів, яких недолюблювали за співпрацю з римською владою. Йому приписують авторство першого Євангелія, у якому особливу увагу приділено здійсненню старозавітних пророцтв.

Наші предки цього дня спостерігали за поведінкою птахів. Появу біля осель великих зграй вважали провісником морозів і швидкого похолодання. Існувало й побутове повір’я: свистіти в хаті не можна, бо можна «висвистати» гроші та достаток.

17 листопада — святитель Григорій Чудотворець. Григорій жив у III столітті, походив із заможної язичницької родини та здобув добру освіту. Познайомившись із християнством, він змінив своє життя й став єпископом Неокесарії.

Наші предки звертали увагу на дим із пічних коминів: якщо він здіймався рівним стовпом, чекали тихої погоди, а якщо стелився над землею — сирості й негоди. Гаманець на підлозі вважали поганою прикметою: мовляв, гроші не затримуватимуться в домі. Тому сумки й гаманці намагалися класти на стіл або полицю.

18 листопада — мученик Платон Анкірський. Платон жив у III–IV століттях в Анкірі (нині Анкара), був освіченим і красномовним християнином. Під час гонінь його змушували зректися віри, піддавали тортурам і погрозам, але він залишився непохитним. Його шанують як приклад мужності та стійкості.

Низькі хмари, що швидко пливуть небом, пов’язували з вітром і опадами, яскраві зорі морозної ночі — з подальшим похолоданням. Якщо ж на деревах довго трималося окреме листя, чекали затяжної осені. Із побутових повір’їв особливо живуча прикмета про свербіж долонь: ліва нібито обіцяє отримання грошей, права — витрати або зустріч.

19 листопада — пророк Авдій, преподобний Варлаам, ігумен Києво-Печерський; ікона Божої Матері «У скорботах і печалях Утіха».

Пророк Авдій — один із дванадцяти малих пророків Старого Завіту. Його ім’я означає «слуга Господній», а написана ним книга складається лише з 21 вірша. У ній ідеться про гординю, несправедливість і відповідальність за вчинки.

Преподобний Варлаам походив зі знатної родини, але обрав чернече життя. Він був одним із перших ігуменів Києво-Печерського монастиря, допомагав зміцнювати монастирський устрій і дбав про братію. Ікона Божої Матері «У скорботах і печалях Утіха» шанується як образ заступництва й духовної підтримки. Перед нею моляться про допомогу та сили пережити труднощі.

Іній на деревах і траві вважали провісником стійких морозів, а густий ранковий туман — ознакою сирої та мінливої погоди. Ще одне давнє повір’я забороняло виносити сміття після заходу сонця: вважалося, що разом із ним з оселі йде достаток. Але була й практична причина — у темряві легко викинути потрібну річ або загубити щось цінне.

20 листопада — святитель Прокл, архієпископ Константинопольський. Прокл жив у V столітті, був учнем Іоанна Золотоустого, а згодом очолив Константинопольську церкву. Він уславився як талановитий проповідник і захисник християнського вчення. Особливу увагу приділяв воплоченню Христа та шануванню Богородиці. Його цінували за мудрість і переконливе слово.

Часту зміну напрямку вітру в листопаді пов’язували з нестійкою погодою. Для південних степових районів особливо важливий північний вітер, який нерідко приносить різке похолодання. А ніж, залишений на столі на ніч, за повір’ям, міг стати причиною сварок і неприємностей.

21 листопада — Введення в храм Пресвятої Богородиці. Це одне з дванадцяти найбільших православних свят. За церковним переказом, коли Марії виповнилося три роки, батьки, праведні Йоаким та Анна, привели її до Єрусалимського храму, щоб присвятити Богові. Первосвященник Захарія зустрів дівчинку й увів її до внутрішньої частини храму. Ця подія стала символом духовного посвячення та початку особливого шляху майбутньої Богородиці.

У народі казали: «Введення прийшло — зиму привело». Вважалося, що після свята морози міцнішають, а дороги вкриває перший стійкий сніг. Із цією порою року пов’язаний і знайомий звичай присідати перед далекою дорогою. Колись усією родиною ненадовго сідали, щоб зібратися з думками й перевірити, чи нічого не забули. Згодом з’явилася прикмета: не присів перед мандрівкою — чекай невдачі.

22 листопада — благовірний Ярополк, князь Володимиро-Волинський. Ярополк Ізяславич, у хрещенні Петро, був онуком Ярослава Мудрого та князем Волині. Він жив у XI столітті, пережив непрості часи міжусобиць, уславився побожністю, щедрістю та турботою про храми. Князь здійснював паломництва, допомагав монастирям і підтримував духовне життя свого краю. У 1086 році Ярополка вбили дорогою до своїх володінь. Його шанують як благовірного князя і страстотерпця.

Якщо цього дня випадав сніг, лягав на землю й не танув кілька днів, чекали сніжної зими. А знайдена на вулиці ґудзик, за народними повір’ями, обіцяла несподівану зустріч або приємні зміни.

23 листопада — святитель Амфілохій, єпископ Іконійський. Амфілохій жив у IV столітті, був сучасником і близьким другом Василія Великого та Григорія Богослова. До єпископського служіння вів усамітнене життя, присвячував час молитві й вивченню Святого Письма. Ставши єпископом Іконії, захищав християнське вчення та дбав про єдність вірян. Його цінували за мудрість, твердість характеру й уміння переконувати словом.

Великі пташині зграї, що шукають прихистку, та свійські тварини, які намагаються вмоститися ближче до тепла, сприймали як ознаки наближення холодів. А от дарувати годинники дехто й досі остерігається: у народі їх пов’язували з відліком часу до розлуки та швидкоплинністю життя.