Батуринська трагедія 1708 року: як московське військо стерло столицю Гетьманщини з лиця землі

У листопаді 1708-го, коли осінній холод вже скував землю, українське місто Батурин пережило одну з найкривавіших сторінок своєї історії. Це була не просто військова операція – це стало символом жорстокого придушення будь-яких спроб незалежності. Батуринська трагедія 1708 року, як її називають історики, виникла на тлі Північної війни, коли гетьман Іван Мазепа шукав шляхів порятунку для України від московського впливу. Разом з культурним порталом Експеримент розповідаємо, як столиця Гетьманщини, багата на культурні скарби, за одну ніч перетворилася на руїни. Події тієї осені досі викликають дискусії про причини, перебіг і наслідки різанини в Батурині, а свідчення очевидців малюють картину нелюдської жорстокості.

Москва не пробачила зради своєму колишньому союзнику. Петро І, дізнавшись про перехід Мазепи до шведів, наказав знищити все, що пов'язане з гетьманом. Батурин, як серце козацької держави, мав стати уроком для інших. Ця трагедія не лише забрала тисячі життів, але й змінила хід української історії, залишивши глибокий шрам у національній пам'яті.

Історичний контекст: чому Мазепа обрав союз зі Швецією проти Москви

Щоб зрозуміти, як дійшло до батуринської різанини 1708 року, варто повернутися на кілька років назад. Північна війна, що тривала з 1700-го, розділила Європу на два табори. Москва воювала проти Швеції, а Україна, як автономна частина московської сфери впливу, мусила надавати війська. Гетьман Іван Мазепа, досвідчений політик і меценат, бачив, як Петро І поступово обмежує права козаків. Податки зростали, козацькі полки відправляли на безглузді битви, а автономія Гетьманщини танула на очах.

Мазепа не діяв імпульсивно. Він роками листувався з європейськими дворами, шукаючи альтернативи. Союз з Карлом XII, молодим шведським королем, здавався шансом на справжню незалежність. Шведи обіцяли визнати Україну як окрему державу, без московського ярма. У жовтні 1708-го Мазепа офіційно перейшов на бік Швеції, взявши з собою частину козаків. Це рішення стало каталізатором для московської помсти.

Петро І сприйняв зраду як особисту образу. Він оголосив Мазепу зрадником, а його столицю – мішенню. Батурин на той час був не просто адміністративним центром. Місто славилося фортецею, побудованою за європейськими зразками, бібліотеками, друкарнями та церквами. Тут зберігалися архіви Гетьманщини, коштовності та гармати. Знищення Батурина мало не лише військове, а й символічне значення – стерти докази козацької державності.

Москва готувалася ретельно. Війська під командуванням Олександра Меншикова, вірного прибічника Петра, рушили на південь. Меншиков знав місто добре – раніше він бував тут як гість Мазепи. Тепер його мета була іншою: помста за перехід гетьмана на шведську сторону.

Облога і зрада: як московити увірвалися до фортеці Батурина

Облога Батурина почалася наприкінці жовтня 1708-го. Місто тримало оборону під проводом полковників Дмитра Чечеля та Фрідріха Кенігсена, прусського інженера на службі у Мазепи. Гарнізон налічував близько 7-8 тисяч козаків, озброєних гарматами та мушкетами. Фортеця з високими валами та ровами здавалася неприступною. Московське військо, чисельністю понад 20 тисяч, оточило Батурин, але штурми не приносили успіху.

Дні облоги перетворювалися на тижні. Козаки відбивали атаки, а Меншиков чекав підкріплення. Тим часом у таборі московитів визрівав план хитрощів. Зрада стала ключем до перемоги. Полковник Прилуцького полку Іван Ніс, один з мазепинських офіцерів, таємно перейшов на бік Меншикова. Він пообіцяв відкрити браму в обмін на милість. Ніс знав слабкі місця оборони – потайні ходи та розклад варти.

Вночі 2 листопада 1708 року зрада спрацювала. Група московитів проникла всередину через відчинену браму. Козаки, заскочені зненацька, не встигли організувати опір. Меншиков наказав не брати полонених. Те, що почалося як військова операція, швидко переросло в масове винищення. Свідчення про облогу Батурина та його падіння збереглися в листах і щоденниках учасників, малюючи картину хаосу і відчаю.

Місто палало від перших годин. Московити підпалювали будинки, щоб висвітлити шлях і посіяти паніку. Козаки билися до останнього, але сили були нерівними. Багато захисників загинули в перших сутичках, захищаючи сім'ї та майно.

Звірства московитів у Батурині: деталі страшної різанини, що шокують досі

Коли брама впала, почалося те, що історики називають батуринською трагедією в усій її жорстокості. Меншиков дав наказ знищувати всіх без винятку. Солдати вривалися в хати, рубали шаблями жінок і дітей, не розбираючи, хто перед ними. Свідки, що вижили, розповідали про нелюдські тортури. Козаків колесували – ламали кістки на колесі, залишаючи вмирати в агонії. Інших четвертували, відрубуючи кінцівки одну за одною.

Особливої жорстокості зазнали мирні жителі. Жінок і дівчат ґвалтували на очах у родин, а потім убивали. Дітей садили на палі – середньовічний метод страти, коли жертву нанизували на гострий кілок і залишали повільно вмирати. Один з очевидців, шведський офіцер, описував, як московити рубали голови немовлятам і нанизували їх на списи як трофеї. Тіла кидали в річку Сейм, щоб вода понесла жах подалі від міста.

Церкви не врятувалися від спустошення. Московити, попри спільну православну віру, підпалювали храми з людьми всередині. Ікони трощили, дзвони знімали для переплавки. Батуринська цитадель, де ховалися останні захисники, стала місцем масового вбивства. Солдати влаштували бенкет серед трупів, пиячачи з награбованого вина.

Число жертв різниться в джерелах. Французький дипломат Жан де Балюз нарахував 14 тисяч убитих, включаючи жінок і дітей. Українські літописи говорять про 11-15 тисяч. Точна цифра невідома, бо багато тіл спалили або втопили. Різанина в Батурині тривала добу, але її відлуння чутне й нині. Меншиков доповідав Петру: "Місто спалене, люди винищені, ніхто не залишився".

Ці звірства не були випадковими. Петро І хотів залякати інших козаків. Батурин мав стати показовим прикладом: хто зрадить Москву, втратить усе.

Наслідки трагедії: руїни Батурина та зміна долі Гетьманщини

Після різанини Батурин лежав у попелі. Від багатого міста залишилися лише згарища. Меншиков наказав зруйнувати фортецю, засипати рови, спалити архіви. Гетьманська резиденція, де Мазепа приймав послів, перетворилася на купу цегли. Москва призначила нового гетьмана – Івана Скоропадського, лояльного до Петра.

Трагедія вплинула на хід Північної війни. Мазепа з Карлом XII втратили базу для постачання. Шведи рушили далі, але поразка під Полтавою 1709-го стала неминучою. Для України це означало посилення московського контролю. Автономія Гетьманщини звузилися, козацькі права обмежили.

Батурин відбудували лише частково за кілька десятиліть. Сьогодні це Національний історико-культурний заповідник "Гетьманська столиця". Археологічні розкопки знаходять рештки жертв, підтверджуючи масштаби катастрофи. Події 1708-го стали частиною національної міфології – символом опору і втрати.

Уроки Батуринської трагедії для сучасної України

Батуринська трагедія 1708 року – це не лише сторінка історії, а й нагадування про ціну свободи. Знищення столиці Гетьманщини показало, як імперські амбіції нищать цілі міста та народи. Жорстокість московитів у Батурині, детально описана в різних джерелах, ілюструє, до чого призводить бажання тотального контролю.

Сьогодні, коли Україна знову відстоює незалежність, події тієї осені набувають нового сенсу. Пам'ять про жертв різанини в Батурині живе в музеях, книгах і серцях. Вона вчить: зрада і сила не вічні, а опір – основа державності. Батурин відродився з попелу, як і український дух, що витримує випробування століттями.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.