Стрес під час війни і допомога психолога. Прямий зв'язок з фахівцем. Гаряча лінія «Південної правди»

Війна, економічна нестабільність, постійна тривога — усе це давно стало частиною нашої щоденності. Ми всі змінилися — стали уважнішими, тривожнішими. У постійному потоці новин важко залишатися спокійним, навіть коли здається, що вже звикли. Але звикнути до стресу неможливо. Відчуваєте тривогу, втому, розгубленість чи потребуєте простої людської підтримки? Як відновити внутрішню рівновагу після стресу, важкої втрати, емоційного вигорання, коли здається, що зайшли в глухий кут в своєму житті? Цим питанням була присвячена вже традиційна лінія прямого зв’язку «Південної правди». Цього разу на запитання читачів  газети відповідала практична психологиня, заслужений працівник галузі охорони здоров’я України, Оксана Баланська.

– Пані Оксано, до вас, як до фахового клінічного, а також травмофокусованого психолога (тобто фахівця по роботі з психологічною травмою), з якими проблемами найчастіше звертаються люди в наш тривожний час? – запитання від журналіста «Південної правди».
        Проблем дійсно багато. Але найчастіше люди звертаються через панічні стани, а також через складнощі у родинних стосунках. Це особливо помітно в сім’ях, де подружжя довго живе окремо. Наприклад, коли дружина поїхала за кордон, а чоловік залишився в Україні. В умовах війни люди сильно змінюються, і стосунки між ними теж.

Є ще одна типова ситуація. Коли чоловік служить у війську і повертається додому, жінці іноді здається, що перед нею ніби «інша людина». Це не тому, що хтось став гіршим. Просто досвід війни дуже впливає на людину: на її емоції, реакції, спосіб спілкування. І парі потрібні час і підтримка, щоб знову навчитися розуміти одне одного. Це великий і важливий напрям роботи для психологів.

Психологічна допомога таким сім’ям — один із напрямів програми FORWARD Благодійного фонду Up Up Ukraine, у реалізації якої я беру активну участь. Організацію створили волонтери, щоб підтримувати українців у найважчі часи. Наша діяльність охоплює психологічну допомогу, реабілітацію поранених військових і підтримку медичних закладів.

– Як зрозуміти, коли потрібен психолог, а коли людина може самостійно подолати свій стресовий стан? – запитує Ірина з Миколаєва.

— Є кілька важливих ознак, які допомагають оцінити свій стан і вирішити, чи впораєтесь самі, чи варто звернутись до психолога.

По-перше, зверніть увагу на тривогу і сон.

Якщо ви відчуваєте постійну напругу, хвилювання, прокручуєте у голові найгірші сценарії, спите менше ніж 7–8 годин або прокидаєтесь без відчуття відновлення — це вже сигнал. Часті тривожні сни або жахи теж свідчать про перевантаження нервової системи.

 

Тривога — це очікування небезпеки, яка ще не сталася. Такий стан дуже виснажує: людина ніби «біжить на місці», організм постійно напружений і з часом переходить у фазу виснаження.

Якщо подібний стан триває понад два тижні — краще звернутися до фахівця.

По-друге, звертайте увагу на апетит.

Він може зникати, або навпаки — з’являється постійне бажання щось жувати, щоб «заспокоїти» тривогу. Якщо так відбувається щодня і це триває більше двох тижнів — це означає, що людині потрібна підтримка.

По-третє, запитайте себе, чи є у вашому житті хоч щось, що приносить задоволення.

Якщо ви не відчуваєте радості, усе здається важким, страшним або безнадійним — такий стан називають ангедонією. І це — вагома причина звернутися до психолога.

Сьогодні всі лікарі, які працюють у центрах первинної медико-санітарної допомоги, проходять навчання за програмою mhGAP. Це означає, що вони можуть надати базові поради та підтримку у нескладних психологічних станах — наприклад, коли тривога або стрес тільки починають заважати життю.

А якщо ситуація складніша, стан триває довго або суттєво впливає на щоденне функціонування, тоді варто звернутися до фахових психологів чи психотерапевтів, які працюють у Центрі психічного здоров’я. Там можна отримати вже спеціалізовану кваліфіковану допомогу.  Така підтримка є безкоштовною, і вам не потрібне направлення від лікаря. Достатньо бажання отримати допомогу та зробити перший крок до відновлення.

- Коли людина приходить на прийом до психолога, її спочатку приймає психіатр. Чому так? – запитання від жительки Первомайська.

— Насправді не завжди психологічна консультація починається з психіатра. Але в багатьох центрах психічного здоров’я діє така практика: спочатку спеціаліст-психіатр робить коротку оцінку стану людини, щоб переконатися, що немає симптомів, які потребують медичного лікування.

Психолог працює з емоціями, поведінкою, стресом, переживаннями та внутрішніми ресурсами людини. Але якщо у людини виражене виснаження, тривалий безсоння, сильна депресія чи інший стан, який уже вийшов за межі можливостей психологічної допомоги, психіатр може призначити лікування, щоб стабілізувати стан. Це допомагає людині відчути більше сил і бути готовою до психологічної роботи.

Також психіатр може виявити ознаки захворювань, які не належать до компетенції психолога, наприклад, шизофренію чи біполярний розлад. Через війну багато людей, особливо внутрішньо переміщених, втратили контакт зі своїми лікарями, тому первинна оцінка психіатра допомагає відновити безперервність лікування.

Коли психіатр переконується, що людина може ефективно працювати з психологом, або що медикаментозної підтримки вже достатньо, тоді психолог приєднується до процесу і допомагає людині відновлюватися, повернути контроль над життям і зміцнювати внутрішні ресурси.

- Чи можна розглядати заняття спортом як засіб подолання стресового стану? – запитує Світлана Василівна з Вознесенська.

— Заняття спортом — це чудовий спосіб підтримувати своє тіло, зміцнювати фізичне здоров’я та підвищувати витривалість. Але важливо розуміти: спорт сам по собі не є “ліками” від стресу, хоча й може допомогти знизити напругу.

Стрес — це нормальна реакція організму на будь-які значущі події. Він буває приємний (наприклад, раптова зустріч із давнім другом) і неприємний (як-от втрата близької людини). Після кожного стресу людині потрібен час для відновлення. Проблеми починаються тоді, коли нові переживання накладаються одне на одне, а організм не встигає повертатись до рівноваги. Це і призводить до виснаження.

Щодо спортзалу: під час тренування тіло теж переживає стрес — але це фізіологічний, “корисний” стрес, який зміцнює організм. Він може тимчасово покращити настрій і допомогти зняти м’язову напругу. Але спорт — це не повноцінне відновлення після емоційного стресу. Він не замінює відпочинку, сну, емоційної підтримки, психологічної роботи чи відновлювальних практик.

Тож займатися спортом — правильно і корисно. Але не варто поєднувати все в одну “чарівну пігулку” і очікувати, що тренування повністю зніме тривогу або поверне внутрішній ресурс. Це лише один із елементів турботи про себе, але не єдиний.

- Я дуже цікавлюсь психологією. Хочу більше дізнатись як позбавитись стресу, якщо його дуже багато. – звертається студентка Аліна з Миколаєва.

— Існує багато способів допомогти собі під час сильного стресу. Один із найефективніших — це так зване «заземлення», тобто повернення уваги в реальність «тут і тепер». Воно допомагає зменшити тривогу й відновити контроль над своїм станом.

Пропоную просту вправу, яку можна виконати будь-де.

1. Відчуйте опору.

Станьте ногами на тверду поверхню. Легко перенесіть вагу з однієї ноги на іншу. Відчуйте, що земля під вами стабільна й добре тримає вас.

2. Дихання.

Зробіть кілька спокійних вдихів і повільніших видихів. Видих можна подовжити, склавши губи «трубочкою». Дихання — це «місток» між тілом і емоціями: коли воно вирівнюється, напруга зменшується.

3. Повернення уваги в реальність.

Озирніться навколо й помітно уповільніть темп думок:

• знайдіть п’ять предметів і подумки назвіть їх;

• знайдіть чотири кольори й назвіть їх;

• прислухайтесь — назвіть три звуки, які чути навколо;

• зробіть вдих і відзначте, яким є повітря: холодним чи теплим, сухим чи вологим, чи має воно запах;

• доторкніться долонею до будь-якої безпечної поверхні поруч і назвіть її текстуру: гладка, шершава, тепла, холодна тощо.

Ця вправа займає лише кілька хвилин, але допомагає нервовій системі «знизити оберти». Ви повертаєте контроль над увагою, а тіло отримує сигнал, що небезпека минула.

Тверда опора, спокійне дихання, логічний підрахунок і робота з органами чуття — усе це разом добре знімає напругу й допомагає вийти зі стану сильного стресу або панічного стану.

- Чи є сенс в чомусь переконувати родичів з-за кордону (маю на увазі Росію та Білорусь), які вважають що в нинішній війні окупаційні війська нас в Україні нібито «звільняють від нацистів», а ми цього не розуміємо. Як взагалі себе вести в таких розмовах? - запитує Володимир зі Снігурівської громади.

— Такі непорозуміння справді трапляються дуже часто. Людина, яка живе в іншій країні, перебуває в іншому інформаційному просторі, бачить і чує зовсім інше. Якщо вона не хоче нічого змінювати у своїх переконаннях — вплинути на її погляди майже неможливо.

У кожного з нас є власна позиція та власний досвід. Якщо спілкування з такими родичами викликає у вас біль, злість або сильну напругу — ви маєте право його припинити, і це не буде неправильним рішенням. Важливо діяти так, як це відповідає вашим цінностям і підтримує ваше психологічне благополуччя.

Якщо ж ви відчуваєте, що хочете говорити й пояснювати — і головне, співрозмовник теж готовий слухати, ставити запитання, намагатися зрозуміти вашу реальність, тоді діалог можливий. У таких розмовах можна спокійно ділитися своїм досвідом, фактами, тим, що ви бачите й переживаєте тут.

Але, на жаль, така відкритість зустрічається нечасто. Тому найважливіше — не втрачати себе в цих розмовах, не витрачати сили там, де немає готовності вас почути, і берегти власний внутрішній спокій.

- Ви згадали про роботу в програмі FORWARD БФ Up Up Ukraine. Нещодавно у медіа була інформація про проєкт, в якому брали участь як медичні працівники, так і пацієнти лікувальних закладів. Будь ласка, розкажіть про це. 

- Протягом двох місяців у шести лікарнях області тривав проєкт «Сила відновлення: психологічна підтримка пацієнтів і навчання медичних працівників». Його учасники — і пацієнти, і медики — вчилися,  як виходити зі стану тривоги, повертати контроль над тілом, що «захопив» страх, відновлювати сили, а також спілкуватися з іншими у складних умовах.

Загалом навчанням було охоплено 250 учасників, які проходили триденні групові заняття, де не лише слухали теорію, а й відпрацьовували практичні вправи для самодопомоги та відновлення.

Програма складалася з трьох частин: методики подолання стресу, розробленої ВООЗ та рекомендованої МОЗ України; курс «Самодопомога+»; авторського модуля з комунікації з елементами практичних технік відновлення.

Психологічна стійкість медичних працівників не менш важлива, ніж обладнання чи ліки. Адже якщо людина психологічно нестабільна, жодні ліки не дадуть очікуваного результату. Тож, дуже корисно для лікарів та медсестер проходити такі тренінги. А крім того, кожен з учасників ділитиметься знаннями у своїх родинах та громадах, а отже, ефект від проєкту буде набагато ширший.

Команда планує продовжити роботу на Миколаївщині у сфері психологічного відновлення і має великий запит на нові тренінги.

                                           Руслан ПІДГОРНИЙ

Більше новин читайте тут: up.mk.ua/uk, www.facebook.com/upravda,  t.me/upravda,  instagram.com/yuzhka_newspaper