Нова таємниця Персеполя: археологи знайшли рідкісне зображення Сасанідського царя з короною, усипаною небесними символами

Ця знахідка, розташована неподалік від знаменитих руїн Персеполя, дає глибше розуміння королівської символіки та художніх традицій, що визначали одну з наймогутніших історичних династій Ірану, пише Arkeonews.

Археолог Аболхассан Атабакі пояснив, що зображення показує царя в характерній короні, оточеній небесними мотивами, такими як місяць, зірка і зубчаста діадема — символами, які традиційно асоціюються з божественною владою в мистецтві Сасанідів.

Вчений зазначив, що дизайн корони та тонке гравіювання голкою нагадують стилістичні особливості, що зустрічаються на сасанідських монетах та металевих виробах пізніших століть імперії (224–651 рр. н. е.). За словами Атабакі, ця схожість "вказує на тісний зв'язок між цим нещодавно виявленим твором мистецтва та усталеними сасанідськими художніми традиціями".

Історик Наджме Ебрахімі відзначила культурну важливість малюнку, пов'язавши його з ранніми прикладами королівського портретного живопису. Посилаючись на середньовічного історика Аль-Масуді, вона згадала історичні описи ілюстрованих рукописів з Істахра, на яких були зображені сасанідські монархи.

Ебрахімі зазначила, що новий рельєф "відображає той самий художній дух — прославлення королівської влади через вишуканий, символічний портретний живопис". Вона додала, що майже 90% відомих сасанідських королівських скельних рельєфів було знайдено на рівнині Марвдашт, що свідчить про давню роль цього району як центру королівської репрезентації та ідеології.

Місто Істахр, колись королівська резиденція сасанідських царів, відіграло ключову роль у формуванні перської державності. Розташоване поблизу Персеполя, церемоніальної столиці Ахеменідської імперії, воно стало сполучною ланкою між двома могутніми перськими династіями.

Близько 224 року н. е. місцевий аристократ Ардашир I повалив Артабана IV, останнього парфянського царя, заснувавши Сасанідську імперію і відновивши перський суверенітет. Істахр став одним з його головних центрів влади, символічно пов'язуючи його нову династію зі спадщиною Ахеменідів.

Будівельники міста повторно використовували архітектурні фрагменти з Персеполя, а сусідній Накш-е Ростам з його королівськими гробницями та рельєфами залишався центром королівської та релігійної символіки.

У період розквіту Сасанідської імперії Істахр був як політичним, так і релігійним центром. Храми, фортифікаційні споруди та палаци прикрашали його ландшафт, відображаючи відданість династії зороастризму та її роль як охоронця божественного порядку. Географ Істахрі, який писав у X столітті, описував будинки, побудовані з різних матеріалів залежно від багатства, що свідчило про різноманітність населення міста та його життєздатність навіть після падіння імперії.

Експерти вважають, що нещодавно знайдений малюнок, ймовірно, датується пізнім сасанідським періодом, можливо, часів правління Хосрова II (590–628 рр. н. е.) або незабаром після цього. Археологи планують використовувати 3D-сканування та стилістичний аналіз, щоб визначити його точний вік і правителя, якого він представляє. Попередні оцінки вказують, що він може зображати регіонального правителя, який прагнув наслідувати імперську іконографію.

Попри століття ерозії, рівнина Марвдашт продовжує відкривати таємниці минулого. Дослідники сподіваються, що постійні зусилля зі збереження пам'яток зміцнять світове визнання Сасанідської імперії, чия художня та культурна спадщина залишається глибоко вплетеною в національну ідентичність Ірану.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.