Від галерного раба до кавалера золотої медалі Папи Римського: як Іван Сулима за одну ніч спопелив «неприступну» фортецю Кодак

У бурхливому потоці української історії XVII століття подія взяття та знищення фортеці Кодак у 1635 році стоїть як яскравий спалах козацького опору проти іноземного панування. Ця подія не просто військовий епізод, а символ непереборної волі до свободи, коли запорозькі козаки, стиснуті лещатами польського панування, вдарили по самому серцю ворожої стратегії. Фортеця Кодак, щойно зведена як бастіон Речі Посполитої, мала стати бар'єром між Запоріжжям і рештою українських земель, унеможливлюючи козацькі походи та придушуючи бунтівний дух. Разом з культурним порталом Експеримент розповідаєсо, як Іван Сулима, досвідчений воїн з бурхливим минулим, перетворив цю загрозу на привід для героїчного акту, що відлунює в народних думах і хроніках досі.

Ця стаття занурить читача в глибини історичного контексту, розкриваючи не лише деталі штурму, але й ширші причини та наслідки. Ми розглянемо біографію Сулими як ключ до розуміння його мотивацій, роль фортеці в польській політиці, перебіг подій тієї фатальної ночі та довготривалий вплив на українську боротьбу за незалежність. У часи, коли Річ Посполита намагалася приборкати козацтво через обмеження реєстру та фортифікації, взяття Кодака стало першим серйозним ударом у ланцюзі повстань 1630-х років, що передували Визвольній війні Богдана Хмельницького. Ця історія – про мужність, зраду та незгасний вогонь опору, який освітлює шлях сучасної України до самоусвідомлення.

Від галерного раба до козацького ватажка: життєвий шлях Івана Сулими

Іван Михайлович Сулима, шляхтич гербу власного, народився наприкінці XVI століття в селі Рогощі на Чернігівщині, у родині, що простежувалася від часів Київської Русі. Його життя з дитинства було сповнене пригод і випробувань, що сформували з нього легендарного ватажка. З юних років Сулима долучився до козацького братства, беручи участь у морських походах під проводом Самійла Кішки, де набув досвіду морської війни. Ці експедиції в Чорне море, спрямовані проти османських і татарських загарбників, загартували його характер і навчили тактиці несподіваних ударів, яка згодом стала ключем до успіху в Кодаку.

Одним з найдраматичніших епізодів біографії Сулими став його полон у 1605 році під час бою з османською ескадрою. Його чайку потопили, і він на довгі 15 років опинився в неволі на галерах Османської імперії, де витримував нелюдські умови. У 1619 році, під час османсько-венеційської війни, Сулима організував повстання на галері, захопивши судно з 300 яничарами та допливши до Рима. Там Папа Римський Павло V нагородив його золотою медаллю за подвиги проти "невірних". Ця нагорода не лише підкреслила його хоробрість, але й додала йому аури легендарного героя, яку він привіз назад в Україну.

Повернувшись, Сулима продовжив службу, керуючи маєтками польських магнатів, як-от Станіслава Жолкевського, і навіть збудував Покровську церкву в селі Сулимівка. У 1628 році, після загибелі гетьмана Григорія Чорного, він став гетьманом реєстрових козаків, але швидко повернувся до нереєстрових запорожців, очолюючи їх у 1630–1635 роках. Його морські походи, зокрема штурм Азова в 1633 році, завдали значних ударів Османській імперії, роблячи Сулиму символом козацької звитяги. Цей досвід морських битв і полону зробив його непримиренним до будь-яких форм гніту, що й призвело до конфронтації з поляками в 1635 році.

Фортеця-страж: будівництво Кодака як виклик козацтву

Фортеця Кодак постала на правому березі Дніпра біля села Старі Кодаки (в межах сучасного міста Дніпро) як стратегічний проєкт Речі Посполитої, спрямований на приборкання запорозьких козаків. У лютому 1635 року польський сейм ухвалив рішення про її будівництво, доручивши проєкт французькому інженеру Гійому Левасеру де Боплану, відомому своїми фортифікаційними талантами. Зведена всього за кілька місяців у липні того ж року, фортеця мала контролювати сполучення між українськими землями та Запоріжжям, перешкоджаючи козацьким походам на Чорне море та стримуючи втечі селян до Січі. Розташована біля першого порогу – Кодацького – вона блокувала Дніпро, роблячи його непрохідним для козацьких чайок.

Комендантом Кодака призначили француза Жана Маріона, професійного вояка, а гарнізон складався з німецьких найманців – близько 200 осіб. Фортеця була оснащена потужними укріпленнями: земляними валами, ровами й артилерійськими позиціями, що робило її, на перший погляд, неприступною. Поляки проводили жорстку політику в околицях: забороняли рибальство, полювання та будь-яку діяльність, яка могла б підтримувати козаків. Це не лише обмежувало економіку регіону, але й символізувало ширшу стратегію Речі Посполитої – зменшення реєстру козаків до 6 тисяч і придушення нереєстрових як "бунтівників".

Будівництво Кодака стало безпосереднім викликом для запорожців, адже воно порушувало їхню автономію та загрожувало самому існуванню Січі. Для Сулими та його побратимів фортеця уособлювала іноземне ярмо, подібне до османського полону, який він пережив. Ця споруда не просто контролювала річку – вона розділяла українські землі, посилюючи феодальний гніт і національне приниження, що накопичувалося після поразок попередніх повстань.

Іскра повстання: передумови штурму 1635 року

Передумови взяття Кодака корінилися в глибокому невдоволенні козаків політикою Речі Посполитої. Поляки, відчуваючи перемогу, посилили контроль над Україною: зменшили реєстр козаків, обмежили їхні права та заборонили походи проти турків і татар, щоб уникнути конфліктів з Османською імперією. Це призвело до масового невдоволення нереєстрових козаків, які опинилися поза законом і без засобів до існування.

Сулима, повертаючись з успішного походу на Чорне море влітку 1635 року, дізнався про Кодак і побачив у ньому безпосередню загрозу. Його загін, налічуючи від 800 до 3 000 козаків, був загартований боями, і гетьман вирішив скористатися відсутністю основних польських сил. Передумови включали й соціальні чинники: селяни, стиснуті феодальним гнітом, були готові приєднатися до повстання, а універсали Сулими закликали до боротьби проти "ляхів". Це повстання стало частиною серії бунтів 1630-х, як-от після Жмайла чи перед Павлюком, де козаки боролися за відновлення своїх прав.

Накопичення напруги посилювалося дипломатичними скаргами Туреччини та Кримського ханства на козацькі набіги, що спонукало поляків до жорсткіших заходів. Сулима, з його досвідом полону та перемог, став природним лідером, перетворивши локальний опір на організоване повстання. Ці передумови зробили штурм неминучим – це був акт відчаю й розрахунку, де козаки бачили шанс відновити контроль над Дніпром.

Нічна блискавка: взяття та знищення фортеці

Штурм Кодака став вершиною тактичної майстерності Сулими. Уночі з 3 на 4 серпня 1635 року, після ретельної розвідки, козаки непомітно наблизилися до фортеці. Використовуючи приставні драбини, вони проникли всередину, заставши гарнізон зненацька. Бій тривав недовго: козаки винищили німецьких найманців і коменданта Маріона, не залишивши жодного вцілілого. Фортецю зруйнували дощенту – вали зрівняли з землею, а укріплення підірвали.

Цей штурм продемонстрував блискучу стратегію Сулими: несподіванка, швидкість і безжальність, що зробили його легендою. Події тієї ночі знайшли відображення в народних думах, де Іван Сулима постає як месник. Після перемоги Сулима розіслав універсали з Кременчука та Крилова, закликаючи населення до повстання.

Знищення Кодака не обмежилося руйнуванням стін – воно зруйнувало польські ілюзії про контроль над регіоном, відкриваючи шлях для подальших бунтів.

Гіркий присмак перемоги: наслідки й трагічна доля Сулими

Польська корона, прагнучи придушити повстання, направила проти козаків Сулими значні сили під проводом коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського, до яких долучилися й реєстрові козаки, що залишилися вірними Речі Посполитій. Повстанці мужньо тримали оборону протягом кількох місяців, відбиваючи атаки на укріпленнях біля дніпровських островів. Проте зрештою зрада серед частини козаків призвела до полону Івана Сулими та п’ятьох його найближчих соратників, яких видали ворогові. 

Наслідки взяття Кодака були двоякими: короткострокова перемога обернулася поразкою повстання. Поляки швидко відбудували фортецю, посиливши гарнізон, і розпочали репресії проти козаків. Сулиму зрадили реєстрові старшини, і його доставили до Варшави, де сейм засудив його до страти. Незважаючи на спроби короля Владислава IV Вази пом’якшити вирок, 12 грудня 1635 року Сулиму жорстоко стратили, демонструючи безкомпромісну розправу над козацькими ватажками, щоб залякати інших бунтівників.

Повстання придушили, але воно посилило напругу, призводячи до наступних бунтів Павлюка та Острянина. Економічно регіон постраждав від репресій, але подія надихнула селян і козаків на подальшу боротьбу.

Трагічна доля Сулими підкреслила розкол у козацтві, але його жертва не була марною – вона стала каталізатором для більш ширшого руху проти Речі Посполитої.

Історичне значення події для України

Історичне значення взяття Кодака полягає в його ролі як символу козацького опору польському гніту. Ця подія стала частиною ланцюга повстань 1630-х років, що готували ґрунт для Визвольної війни 1648 року під проводом гетьмана Богдана Хмельницького, демонструючи незламність українського духу. Кодак уособлював іноземне панування, а його руйнування – прагнення до автономії, впливаючи на формування національної свідомості.

У сучасній Україні руїни Кодака біля Дніпра стали туристичним об'єктом і музеєм, нагадуючи про героїзм предків. Подія надихає літературу, як оповідання Адріана Кащенка "Над Кодацьким порогом", і фольклор, де Сулима – вічний герой. Вона підкреслює теми єдності та боротьби проти агресора, резонуючи з сучасними викликами.

Вічний символ непокори: висновок про урок минулого

Взяття та знищення фортеці Кодак Іваном Сулимою в 1635 році залишається яскравим свідченням козацької звитяги, де особиста хоробрість переплітається з національною боротьбою. Ця подія не лише зруйнувала фізичний бар'єр, що уособлював Кодак, але й пробила тріщину в системі польського панування, передрікаючи невдовзі глобальні політичні зміни. Сулима, від галерного раба до мученика, уособлює незламний дух українців, що борються за свою свободу попри зраду та поразки.

Сьогодні, озираючись на ці події, ми бачимо уроки єдності та стійкості, які є актуальними і в еру нових викликів. Кодак – не просто руїни, а монумент національного спротиву, що нагадує: справжня перемога криється в непокорі тиранії. Ця історія надихає сучасників цінувати спадщину предків, будуючи майбутнє на фундаменті їхньої мужності.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.