Шлях незламного “кіборга”: життя і подвиг Героя України Віталія Бохонка

У день ушанування захисників Донецького аеропорту розповідаємо історію миколаївського кіборга Бохонка Віталія Володимировича, який добровольцем пішов боронити Україну у 2014 році.

Віталій Бохонок народився 25 березня 1991 року в селі Павлівка Снігурівського району (зараз — Снігурівська ОТГ, Баштанського району) Миколаївської області. Дитинство провів у селі Щербані Вознесенського району.

2008 року Віталій Бохонок закінчив Щербанівську ЗОШ I-III ступенів імені М. Рябошапки. Тоді ж він вступив до Миколаївського національного університету імені В. Сухомлинського на спеціальність «Фізичне виховання», який закінчив 2013 року. Водночас з 2010 по 2012 рік навчався на кафедрі військової підготовки за спеціальністю «Командир аеромобільного взводу» та отримав первинне офіцерське звання — молодший лейтенант.

Ще студентом 5-го курсу влаштувався вчителем фізкультури та захисту Вітчизни у ЗОШ № 28 м. Миколаєва. З початком російської агресії 2014 року Віталій Бохонок добровольцем пішов до військкомату, звідти мобілізувався до війська. Протягом 24.03.2014 – 22.03.2015 служив у 79-й окремій аеромобільній бригаді (зараз — 79-та окрема десантно-штурмова Таврійська бригада).

Улітку 2014 року Віталій із побратимами звільняв Донецьку область під час Антитерористичної операції на Сході України. Там наші воїни потрапили в Ізваринський котел, з якого вдалося вийти. У січні 2015 року офіцер захищає Донецький аеропорт.

Того місяця дружина Лариса ненадовго втратила зв’язок із коханим. Вона згадує телефонну розмову: «Перше, що він мені сказав: “Моя мрія збулась”. Я така: “Яка мрія? ”. “Я потрапив в Донецький аеропорт”».

18 січня 2015 року Віталій Бохонок обороняє радіолокаційну станцію аеропорту (позиція «РЛС»). А 22 січня осколок артилерійського снаряда серйозно пошкодив ліктьовий суглоб лівої руки оборонця. Товариші евакуювали його до міста Селидове, а звідти до військового шпиталю у місто Дніпро.

Віталія було поранено в останні дні оборони Донецького аеропорту. У ніч з 22 на 23 січня через позицію РЛС відійшли останні бійці розбитого пожежного депо (з позиції «Пожарка»).

05 травня 2015 року хлопець повторно був призваний до війська та направлений до Військової академії на підвищення кваліфікації. За півроку він підписав контракт на проходження служби у Збройних Силах України. У складі своєї 79 бригади він бере участь в АТО та ООС в Луганській і Донецькій областях.

У листопаді 2021 року Віталію було надано звання майора, на той час він обіймав посаду начальника штабу 2-го батальйону 79-ї бригади. Планував влітку 2022 року вступити на навчання до військової академії. Проте з перших днів повномасштабного вторгнення росіян зосередився виключно на захисті України.

14 квітня 2022 року офіцера було переведено до 25-ї окремої повітряно-десантної Січеславської бригади, на посаду командира 2-го парашутно-десантного батальйону.

07–15 травня 2022 року в районі населеного пункту Новоселівка Донецької області майор Бохонок зміг утримати лінію оборони в зоні відповідальності батальйону та не допустити здійснення противником (який чисельно переважав у вогневих засобах і техніці) маневрів вглиб району оборони бригади.

Невдовзі з 21 червня по 2 липня 2022 року поблизу селища Вовчеярівка Луганської області батальйон на чолі з Віталієм Бохонком відбив близько 10 атак ворога та завдав йому максимальних втрат у живій силі до 200 осіб. А з техніки було знищено: Т-72 — 13 од., БМП-2 — 8 од., Тигри — 8 од., БТР — 4 од., УРАЛ-4320 — 2 од., КАМАЗ — 1 од.

Майор Олександр Тимощук, колишній командир роти, згадує про свого комбата: «Він завжди був там, де найважче: починається, наприклад, прорив якоїсь із рот батальйону, Віталій Бохонок переміщується туди та керує боєм з контрольно-спостережного пункту підрозділу чи на певній відстані. У комбата завжди були в запасі доглянуті висоти. Тоді майор казав: “Із поля бою бачу краще, ніж зі штабу”. Це надихало особовий склад. Бо коли поруч комбат, ротний не може погано воювати».

25 липня 2022 року поблизу селища Зайцеве Донецької області під час артилерійського обстрілу комбата було тяжко поранено та евакуйовано. Він помер 29 липня 2022 року в шпиталі.

Указом Президента України №791/2022 від 18 листопада 2022 року Віталію надано звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Також майор Бохонок — повний кавалер Ордена Богдана Хмельницького (Укази Президента України № 47/2019 від 28 лютого 2019 року, № 169/2022 від 25 березня 2022 року, № 432/2022 від 21 червня 2022 року).

Пам’ять про полеглого комбата зберігають не лише ті, хто його знав: рідні, друзі, побратими. Про нього нагадують місця, де він раніше навчався, працював і жив. У Миколаєві іменем Віталія Бохонка названо колишню вулицю Чайковського. Встановлено меморіальні дошки в місцях навчання комбата: у Щербанівській загальноосвітній школі Вознесенського району та на фасаді кафедри військової підготовки Миколаївського національного університету імені Василя Сухомлинського.

Також з 2023 року на честь Віталія його побратими-десантники проводять стрілецький турнір «Гектор», у якому беруть участь підрозділи Сил оборони та цивільні команди.

Захисники Донецького аеропорту стали символом незламності не тому, що тримали бетон і метал, а тому, що тримали країну тоді, коли вона лише вчилася воювати. Шлях Віталія Бохонка — від добровольця 2014 року до командира батальйону у повномасштабній війні — це шлях цілого покоління українських воїнів. Пам’ятаючи таких людей, ми не просто віддаємо шану минулому — ми нагадуємо собі, заради чого тримаємося сьогодні й чому не маємо права відступити.

Фото: з родинного архіву, надано Ларисою Бохонок