У пошуках зниклих курей турецький селянин випадково відкрив величезне підземне місто Дерінкую

Як повідомляє науковий медіа-ресурс IFLScience, випадкова знахідка сталася у 1963 році в регіоні Каппадокія. За легендами, власник оселі намагався зрозуміти, куди зникає його домашня птиця,і під час ремонту натрапив на порожнину за стіною. Коли він розібрав кладку, він побачив вузький тунель, який вів значно глибше, ніж можна було очікувати від звичайного підвалу. Згодом з’ясувалося, що цей хід є частиною масштабного підземного комплексу Дерінкую.

Дослідження показали, що під землею існує ціла система рівнів, вирубаних у вулканічній породі. Загалом, місто має 18 ярусів і простягається приблизно на 85 метрів углиб. Археологи вважають, що воно розбудовувалося поступово різними народами, які в різні періоди жили на цій території. За їхніми даними, у часи найбільшої активності комплекс міг прийняти до 20 тисяч осіб.

Як зазначає видання планування Дерінкую свідчить, що люди готувалися проводити тут тривалий час, оскільки під землею були облаштовані житлові приміщення, кухні, склади харчів, стайні для худоби та приміщення для зібрань. Також у місті не забули про колодязі з водою, сховища для зброї, винні льохи, окремі камери для поховань і навіть місця утримання в’язнів. Важливою частиною системи також є вентиляційні шахти, які подавали повітря на глибину та робили перебування під землею можливим.

На думку істориків такі міста у Анатолії з’являлися, оскільки цей регіон здавна був вузлом між континентами, торговими шляхами та сферами впливу імперій. Тут виникали й зникали держави, а населення регулярно стикалося з війнами та набігами.

Щодо часу заснування Дерінкую існують різні гіпотези. Одні дослідники пов’язують перші етапи будівництва з хеттами, інші — з фригійцями. Водночас відомо, що тунелі використовували за часів Перської імперії Ахеменідів у VI столітті до нашої ери. Пізніше підземні простори ставали притулком для грекомовних християн, які рятувалися від переслідувань у ранні століття християнства. У середньовіччі ними користувалися під час арабо-візантійських конфліктів, а в XIV столітті — у період монгольських вторгнень.

Сьогодні Дерінкую є популярним туристичним об’єктом, і разом з іншими пам’ятками Каппадокії воно входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, однак історія з курками, які випадково привели до відкриття, залишилася лише легендою.