Народний календар прикмет та православних свят на 9 – 15 лютого

Другий тиждень лютого в українській традиції — це особливий період, коли господарська прагматичність тісно переплітається з глибокою вірою в заступництво святих. У ці дні наші предки не лише вшановували пам’ять затворників Києво-Печерських та шукали захисту у святителя Власія, покровителя худоби, а й уважно стежили за найменшими змінами в природі. 

9 лютого — день преподобного Панкрата, затворника Києво-Печерського, та обрітення мощей святителя Інокентія. У народній традиції цей день був передусім господарським. Вважалося обов’язковим оглянути двір, перевірити хлів, комори, упряж і реманент. Усе, що потребувало лагодження, намагалися полагодити саме цього дня, аби навесні не гаяти часу. На Панкрата селяни починали плести личаки з лика — справа копітка, але необхідна, адже взуття швидко зношувалося. Старі люди казали: «Від Панкрата зима здає позиції», вірячи, що від цього дня холод слабшає й повертає на весну.

10 лютого вшановували пам’ять преподобного Прохора, чудотворця Києво-Печерського. У народі його шанували як заступника від раптової смерті та загибелі без покаяння. Цього дня до святого зверталися з молитвами про захист для себе й рідних. Існувало повір’я, що саме на Прохора слід починати лікування тяжких і затяжних хвороб — тоді шлях до одужання буде легшим. Народна мудрість відзначала й погодні знаки: якщо цього дня раптово міцнів мороз або різко холоднішало, говорили, що стужа буде нетривалою і швидко відступить.

11 лютого — день священномученика Власія, єпископа Севастійського. У давнину його називали не лише за ім’ям святого, а й «коров’ячим святом». Така назва походила з язичницьких уявлень, коли Власія вважали покровителем домашньої худоби. Цього дня господарі намагалися задобрити тварин: корів, коней і овець годували найкращим сіном, пригощали хлібом або сіллю. Вірили, що зневага до цього звичаю може накликати лихо — хвороби худоби та втрати в господарстві. Поява інею на деревах цього дня вважалася передвісником нових морозів.

12 лютого за новоюліанським календарем віряни відзначали День Іверської ікони Божої Матері. У народній свідомості цей образ був пов’язаний зі зціленням і захистом від хвороб. До Богородиці зверталися з проханнями про здоров’я й допомогу в щоденних справах. Погоду цього дня передбачали за птахами: якщо зранку чітко було чути їхній крик, готувалися до сильних морозів і намагалися краще утеплити оселі та хліви.

13 лютого — день пам’яті преподобного Мартиніана, благовірного князя Костянтина Острозького та преподобного Євлогія, архієпископа Александрійського. Особливу увагу звертали на вітер. Наші предки помічали: якщо цього дня вітер посилювався, то він і далі набиратиме сили й може обернутися хуртовиною або бураном. Тому намагалися без потреби не виходити з дому й заздалегідь запасалися дровами.

14 лютого згадували рівноапостольного Кирила та преподобного Ісаакія, затворника Києво-Печерського. За погодою цього дня судили про те, якою буде решта зими. Якщо надвечір небо вкривалося білуватою серпанковою хмарністю, чекали швидкого поліпшення погоди. Ясний день дарував надію на скоре тепло.

15 лютого за новоюліанським календарем — день преподобного Пафнутія, затворника Києво-Печерського, який жив і трудився у XIII столітті. За старим церковним календарем цього дня святкували Стрітення Господнє. У народі вірили, що тиха й сонячна погода на Пафнутія віщує добрий урожай льону. Цю прикмету особливо цінували в селянських родинах, де льонарство було важливою частиною господарства.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.