Жіноче серце, що тримає березневе небо: наша «Іскра»

Весна на Півдні України особлива. Вона пахне морем, раннім степовим вітром і надією, що пробивається крізь понівечену землю. Але для «Іскри», командира батареї перехоплювачів БпЛА 38 зенітного ракетного полку імені генерал-хорунжого Юрія Тютюнника, весна — це насамперед прозоре небо, яке потрібно зробити непрохідним для ворога.

Поки міста готуються до 8 березня, «Іскра» та її підрозділ несуть варту. У її пункті управління — не оберемки тюльпанів, а мерехтіння моніторів і суворий голос з рації.

Її батарея — це щит, розгорнутий над південними степами. Саме вони стають на шляху російських «Орланів» та «Zala», що намагаються вигледіти наші позиції, і саме вони першими зустрічають нічні зграї «Шахедів», які гуркочуть у мирному небі, несучи смерть.

Перехоплення ворожого розвідника – надважлива справа. Він може бути маленькою цяткою на радарі, але «Іскра» знає: якщо його не зупинити зараз, за годину сюди прилетять ракети.

 «Кожен збитий "Шахед" — це чийсь вцілілий дім у Миколаєві чи Одесі. Кожен знищений розвідник — це врятовані життя наших хлопців на нулі. Це і є моя весна — бачити, як вороже залізо падає додолу, не завдавши шкоди», — каже командир.

За суворими звітами про збиті цілі стоїть величезна особиста жертовність. Життя в бліндажах, безсонні ночі перед моніторами та постійна напруга. Для «Іскри», як і для тисяч інших українок у формі, війна — це свідомий вибір відкласти власне «я», затишок і родинні вечори заради спільного «ми». Вона поступається своїм спокоєм, аби спокій мали мільйони інших.

Цьогоріч на 8 березня, можливо, хтось із побратимів принесе «Іскрі» букет  першоцвітів, зібраних біля позицій, або просто з теплими словами потисне руку. Але найкращим подарунком для неї залишається «чистий екран» радара.

Командир батареї перехоплювачів БпЛа «Іскра» — це символ того, що українська весна неминуча.

Начальник групи комунікацій 38 ЗРП Олексій БОЛДАРЄВ.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.