Коли Сахара була садом: вчені знайшли в печерах Марокко докази «зеленого» минулого пустелі

Сучасна Сахара здається символом безпліддя, проте глибоко в печерах Марокко зберігаються докази її зовсім іншого минулого. Нове дослідження, опубліковане в Earth and Planetary Science Letters, показало, що між 8700 і 4300 роками тому цей регіон заливали тропічні зливи. Сталагміти, які вчені називають «природними архівами», зафіксували період, коли пустеля була вкрита зеленню, а на її просторах процвітали скотарські громади неоліту. Ці знахідки допомагають не лише зрозуміти історію людства, а й розкривають складні атмосферні процеси, що приносили вологу з тропіків глибоко в серце Африки. Про це пише Daily Galaxy.

Учені зробили це відкриття, дослідивши сталагміти - мінеральні утворення, які ростуть угору з підлоги печер, коли вода просочується крізь шари породи зверху і крапає вниз. 

Зазначається, що сталагміти діють як природні архіви клімату, адже формуються лише тоді, коли дощова вода просочується через ґрунт і потрапляє в печери. З часом мінеральні відкладення накопичуються шар за шаром, зберігаючи хімічну інформацію про воду, з якої вони утворилися.

Згідно з дослідженням, опублікованим у науковому журналі Earth and Planetary Science Letters, вчені зібрали з печер на південь від Атлаських гір невеликі фрагменти сталагмітів, вага яких інколи була лише близько 0,25 грама. Вимірюючи рівні ізотопів урану та торію в цих зразках, вони змогли визначити, коли ці утворення почали формуватися і коли їхній ріст припинився.

"Результати показали, що сталагміти росли приблизно між 8 700 і 4 300 роками тому. Це свідчить про те, що в той період у регіоні дощі випадали значно частіше", - йдеться у матеріалі.

Зелена Сахара сформувала ранні людські суспільства

Більш вологий клімат мав прямі наслідки для людей, які жили в цьому регіоні. Дослідження показало, що археологічні дані фіксують значне зростання кількості неолітичних поселень на південь від Атлаських гір саме в той період, коли кількість опадів збільшилася.

Ці громади значною мірою залежали від скотарства, яке вимагало доступу до води та рослинності. Більша кількість дощів могла підтримувати пасовища та дозволяти пастушим суспільствам розширюватися на території, які сьогодні є посушливою пустелею.

Як зазначила співавторка дослідження докторка Джулія Барротт, зв’язок між кліматичними даними та історією людства став очевидним у процесі дослідження.

"Було захопливо знаходити та досліджувати печери на півдні Марокко під час моїх польових робіт у 2010 році. І дуже приємно, що наші вимірювання та інтерпретації так добре узгоджуються з археологічними та екологічними даними з усього регіону", - пояснила вона.

Тропічні потоки приносили дощі

Щоб визначити джерело давніх опадів, вчені також дослідили ізотопний склад кисню у шарах сталагмітів. Це допомогло встановити атмосферні процеси, які приносили до регіону вологу.

Згідно з дослідженням, дощі, ймовірно, були спричинені так званими тропічними потоками - великими хмарними системами, здатними переносити вологу із тропічних регіонів у субтропічні.

Дослідники зазначили, що це перший доказ впливу таких атмосферних процесів на кількість опадів у північно-західній частині Сахари.

Сем Холловуд, який також працював над дослідженням, підкреслив, що навіть невеликі відкладення в печерах можуть розкрити масштабні зміни навколишнього середовища.

"Було захопливо спостерігати, як багато ми можемо дізнатися з маленьких шматочків вапнякових відкладень, що формуються під землею", – сказав він, додавши, що дослідники продовжують працювати над точнішою оцінкою того, наскільки збільшилася кількість опадів у цей давній вологий період.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.