«Земля вже дихає весною»: народний календар та прикмети на 16 – 22 березня

Наступний тиждень березня стане справжнім містком між зимовими холодами та весняним розквітом. Від понеділка, коли господарі за традицією починають готувати реманент до польових робіт, до неділі, присвяченої духовному вдосконаленню за вченням Іоанна Лествичника, кожен день має свої унікальні звичаї. 

16 березня за новоюліанським календарем вшановують мученика Савина. Він жив у перші століття християнства і постраждав за віру під час переслідувань. За переказами, святий залишився вірним Христу навіть перед загрозою смерті, тому його вважають прикладом духовної мужності та стійкості.

У народі цей день вважали одним із перших справжніх провісників весни. Люди уважно прислухалися до природи: чи капає вода зі стріх, чи дзюрчать перші струмки, чи гучніше кричать ворони.

Господарі починали потроху готуватися до польових робіт: лагодили плуги, перевіряли вози, перебирали зерно для посіву. Старі люди казали: “На Савина земля вже дихає весною”.

Існувало й чимало прикмет. Якщо 16 березня день ясний і сонячний — весна буде ранньою. А коли вітер холодний і пронизливий — тепло ще забариться. Казали також: який день на Савина, така погода триматиметься ще кілька днів.

17 березня за новоюліанським календарем вшановують преподобного Олексія.

У народі цей день мав доволі незвичайну славу. Вірили, що саме тепер потрібно виганяти з дому різну нечисту силу — передусім кікімор. Уявляли їх маленькими пустотливими духами, які можуть плутати нитки, лякати вночі або ховати дрібні речі.

Щоб позбутися таких “гостей”, господині вимітали хату, стукали мітлами по порогах і голосно грюкали дверима. Вважалося, що шум і сміх відлякують нечисть.

Цього дня незаміжні дівчата ворожили на майбутнє. Вони вибігали на вулицю і дивилися, хто першим зустрінеться на дорозі. Якщо це була жінка — вірили, що скоро можна чекати сватів. А якщо чоловік — заміжжя ще трохи відкладеться.

Селяни також майстрували шпаківні для граків. У народі цих птахів дуже поважали: вони вважалися вісниками весни і водночас захисниками полів, бо знищують шкідливих комах.

Прикмета казала: якщо цього дня гримить гроза — весна буде теплою, але дощовою, а врожай горіхів обіцяє бути щедрим.

18 березня — день святителя Кирила, архієпископа Єрусалимського, а також мучеників Трофима та Євкарпія.

У народі уважно придивлялися до погоди. Якщо сонце світить яскраво — чекали ранньої весни. Якщо ж день сирий і похмурий — казали, що ще буде чимало холодних і мокрих днів.

Спостерігали навіть за домашніми тваринами. Наприклад, казали: якщо кішка муркоче і треться об ноги — незабаром стане тепліше.

19 березня — день священномучеників Хризанта і Дарії.

Дарія в церковній традиції відома як мужня християнка, яка прийняла віру і разом із чоловіком постраждала за неї. У народних уявленнях її ім’я іноді пов’язували з холодною водою та весняним таненням льоду.

Цього дня люди уважно дивилися на небо. Якщо хмари швидко пливуть — незабаром встановиться ясна погода. А коли небо довго затягнуте — чекали сирих днів.

20 березня — день мучениці Фотіни.

У народі цей день був тісно пов’язаний із водою. Вірили, що саме тепер колодязна вода має особливу силу. Люди вмивалися нею зранку, щоб бути здоровими протягом року.

Колодязною водою кропили оселі, худобу і навіть городи — для захисту від хвороб і лиха. Свята Фотіна в народних віруваннях вважалася покровителькою від гарячки та різних недуг.

21 березня — батьківська (поминальна) субота четвертого тижня Великого посту. Також цього дня вшановують преподобного Якова, єпископа Катандського.

Люди відвідували кладовища, молилися за померлих родичів і згадували їх добрим словом. Вважалося, що саме тепер природа остаточно прокидається від зимового сну: сонце світить довше, а день поступово перемагає ніч.

22 березня — четверта неділя Великого посту, день пам’яті преподобного Іоанна Лествичника.

Цей святий відомий як автор духовної книги «Лествиця», у якій описано шлях духовного вдосконалення людини. Він порівнював його зі сходами, де кожна сходинка — це подолання слабкостей і наближення до Бога.

У народі цей період Великого посту вважали часом особливої стриманості. Люди намагалися уникати сварок, лихих слів і поганих думок, більше працювали і допомагали іншим.

Придивлялися й до погоди. Казали: якщо наприкінці березня сонячно й тепло — рік буде врожайним. А коли дмуть холодні вітри — весна може затриматися.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.