Ціна мовчання: як прихований стрес стирає пам'ять у літніх людей

Психологічна стійкість та вміння «тримати обличчя» можуть мати непередбачувану ціну для здоров’я мозку в похилому віці. Нове дослідження вчених з Університету Ратґерса (США), опубліковане в The Journal of Prevention of Alzheimer’s Disease, засвідчило: прихований внутрішній стрес є основним рушієм погіршення пам’яті у літніх людей.

Про це пише Science daily.

Про це повідомили дослідники з Rutgers University, які опублікували роботу в журналі The Journal of Prevention of Alzheimer’s Disease. Вони з’ясували, що внутрішній стрес, коли людина не висловлює переживання, а накопичує їх, пов’язаний зі швидшим погіршенням пам’яті у людей віком понад 60 років.

У дослідженні проаналізували дані понад 1500 учасників із Чикаго, зібрані у 2011−2017 роках у межах великого проєкту Population Study of Chinese Elderly. Вчені оцінювали три фактори: внутрішній стрес, підтримку громади та зовнішні способи зниження стресу.

Найсильніший зв’язок із втратою пам’яті показав саме внутрішній стрес. Йдеться про відчуття безнадії та звичку «переживати все в собі», замість того щоб говорити про проблеми чи вирішувати їх. Інші фактори, зокрема рівень підтримки в громаді, не мали помітного впливу на зміни пам’яті.

Дослідники також зазначають, що культурні особливості можуть посилювати цей ефект. Зокрема, стереотип про «зразкову меншину» створює додатковий тиск і водночас приховує емоційні труднощі. До цього додаються мовні бар'єри та адаптація до нової культури, що теж може викликати хронічний стрес.

Автори наголошують, що такі емоційні стани часто залишаються непоміченими, хоча вони впливають на старіння мозку. Оскільки цей тип стресу можна змінити, результати дослідження можуть допомогти створити програми підтримки з урахуванням культурних особливостей, щоб зберегти когнітивне здоров’я літніх людей.