FT: Україна кардинально змінила правила гри та диктує умови Кремлю і Вашингтону

Аналітики та історики десятиліттями вивчали прорахунки наддержав, але нинішнє століття демонструє унікальні приклади того, як сильні гравці власноруч позбавляють себе козирів. Російське повномасштабне вторгнення в Україну 2022 року та американська військова операція в Ірані «Епічна лють» (Operation Epic Fury), розпочата адміністрацією Дональда Трампа три місяці тому, стали наочними посібниками з геополітичного саморуйнування. Обидва лідери зробили ставку на слабкість суперників, сподіваючись на перемогу за лічені дні, але натомість прирекли свої держави на колосальні довгострокові збитки.

Про це у своїй аналітичній колонці для міжнародного фінансового видання Financial Times пише провідний політичний оглядач Едвард Люс.

На думку автора, Володимир Путін і Дональд Трамп опинилися у пастках власного виробництва. Для російського диктатора крах його «спеціальної операції» має екзистенційний характер: він не може визнати реальність, оскільки це коштуватиме йому посади, а можливо, й життя. У випадку Трампа головною перешкодою є політична гордість — жодні технологічні маніпуляції та штучно згенерований контент не здатні приховати приниження від необхідності домовлятися з тегеранським режимом, який він неодноразово обіцяв повністю знищити.

Нові козирі України та неефективність класичної мілітарної розкоші

Попри те, що Трамп від початку намагався переконати Київ у відсутності реальних козирів для протистояння, саме Україна змогла кардинально змінити правила гри. Перетворивши лінію фронту на місце масштабного знищення окупаційних сил, де втрати армії РФ сягають 35 тисяч осіб щомісяця, українська сторона здобула спроможність за власним бажанням уражати нафтову інфраструктуру, заводи та логістичні вузли на відстані понад 1 000 кілометрів углиб російської території. Путін обіцяв росіянам ізолювати їх від наслідків війни, але економічна криза та потік трун тепер загрожують його власному утриманню влади. Ба більше, російському лідеру навіть довелося звертатися по посередництво до Трампа, щоб переконати Володимира Зеленського не атакувати безпілотниками Красну площу під час нещодавнього параду до Дня перемоги.

Окрім суто фронтових успіхів, Україна здійснила справжню революцію в економіці війни, навчившись збивати дорогі російські ракети за допомогою дешевих перехоплювачів власного виробництва. Аналогічний технологічний зсув демонструє й Іран, який використовує доступні дрони для блокування стратегічної Ормузької протоки. На цьому тлі величезні державні витрати на класичні символи військового престижу виглядають дедалі безглуздішими. Величезні авіаносці перетворюються на плавучих «білих слонів» — надто дорогі та вразливі мішені. Як зазначає Едвард Люс:

«Зеленський тепер має в руках цілу колоду оборонних інновацій, яких Пентагон, що стрімко вичерпує власні запаси ракет і засобів ППО в Перській затоці, сьогодні гостро потребує. Україна отримала абсолютно новий важіль впливу».

Геополітичне саморуйнування та бенефіціари хаосу

Масштаби шкоди, яку Росія та США завдали власним позиціям, цілком сумірні. Нездатність Кремля підпорядкувати Україну вилилася в найдорожчу невдалу війну в сучасній історії, а намагання залякати сусідів призвели до того, що Путін власними руками збільшив протяжність кордону РФ із країнами НАТО більш ніж удвічі за рахунок вступу Фінляндії. З іншого боку, розрахунки Трампа на те, що військова операція швидко змусить Іран підкоритися або призведе до появи лояльного лідера за «венесуельським сценарієм», виявилися повною фантазією через ігнорування думок профільних експертів.

Цей конфлікт продемонстрував неспроможність багатьох ідеологічних шкіл. Політичні екстреми в США, які вважали НАТО «американською змовою для оточення Росії», а також неоконсерватори та прихильники ізоляціоністського руху «Америка перш за все» (America First) наразі виглядають однаково безпорадно. Головним геополітичним переможцем, у чиї руки падають помилки Путіна та Трампа, прогнозовано стає Китай. Проте на регіональних рівнях остаточну перемогу здобувають держави середньої ланки. Вплив Вашингтона на Близькому Сході остаточно підірвано, й Іран неминуче залишиться потужною регіональною силою, з якою сусідам доведеться домовлятися. Україна ж, у свою чергу, стане ключовим і незамінним партнером для європейського крила НАТО в епоху після американської присутності.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.