Битва за Костянтинівку перейшла у критичну фазу: ворог прорвався до центру міста одразу з кількох напрямків

Оборона Костянтинівського району на Донеччині вступила у завершальну та найбільш небезпечну стадію. Противнику вдалося здійснити серію тактичних проривів у міську забудову, закріпившись у східній, південно-східній та центрально-західній частинах міста. Це серйозно дестабілізувало стійкість української оборонної лінії у цьому стратегічному логістичному вузлі.

Як повідомляє військовий оглядач, координатор групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець у своєму аналітичному огляді «Zвиздец Мангусту», російське командування кинуло на цей напрямок лівий фланг свого угруповання військ «Південь». Для штурму міста задіяно значну частину сил 8-ї загальновійськової армії, практично в повному складі 3-й армійський корпус, а також додаткові зведені підрозділи інших армій та флотів.

Тактика «просочування» та зміна ролі бронетехніки

Для оптимізації управління військами російське командування розбило свої сили на дві основні тактичні групи (ТГр) — «Дзержинськ» та «Бахмут». На цьому напрямку ворог застосовує вже відпрацьовану в районах Покровська та Куп'янська методологію: флангове охоплення, прорив у межі забудови дрібними штурмовими групами піхоти з їхнім подальшим поступовим накопиченням («інфільтрацією»).

Прикметною аномалією цього наступу є мінімальне використання важкої техніки. Російські танкові полки зведені до штурмових піхотних загонів. Танки залучаються вкрай рідко — по 1–3 машини або поодиноко — суто для епізодичної вогневої підтримки піхоти.

За даними аналізу БЧС (бойового та чисельного складу), сили противника розподілені так:

• Тактична група «Дзержинськ» (діє у смузі 8-ї армії): 103-й мотострілковий полк, 10-й танковий полк (діє як піхота), підрозділи 4-ї мотострілкової бригади, а також 54-й полк 3-го армійського корпусу. Головним джерелом живої сили для безперервних штурмів виступають чотири полки «територіальних військ» (1194-й, 1219-й, 1436-й та 1465-й), зведені стрілецькі полки морської піхоти ВМФ (20-й та 155-й) та 77-й полк, сформований на основі 7-ї військової бази з окупованої Абхазії.

• Тактична група «Бахмут» (діє у смузі 3-го армійського корпусу): 72-га окрема мотострілкова бригада, 89-й танковий полк (воює переважно як піхота) та три полки мобілізаційного резерву (1008-й, 1307-й та 1442-й), які складають основну масу піхотного навалу.

• На флангах: У напрямку Часів Яр — Дружківка діє 70-та мотострілкова дивізія 18-ї армії, а підрозділи 20-ї та 150-ї дивізій націлені на вектори Софіївка — Райське та Русин Яр — Дружківка.

Основні зони прориву в міську забудову

Наразі зафіксовано кілька ділянок, де штурмовим групам окупантів вдалося зайти в межі Костянтинівки та розпочати закріплення:

• Східна окраїна: У смузі дії ТГр «Бахмут» ворог просунувся з боку Ступочок вздовж вулиці Чехова та через Новодмитрівку, зайнявши її південну частину. Російські підрозділи зуміли вклинитися до лінії вулиць Мінська та Радіщева.

• Південно-східний сектор: Атакуючи вздовж автошляху Покровськ — Бахмут та по обидва боки Шанхайського ставка, передові групи противника прорвалися до вулиці Бахмутської та підійшли впритул до району залізничної станції «Костянтинівка». Саму територію станції росіянам зайняти не вдалося, її утримують Сили оборони України.

• Західна та Центральна частини (напрямок головного удару): Тут ТГр «Дзержинськ» досягла найбільшого тактичного успіху, прорвавшись із рубежу Іллянівка — Бересток. Російські штурмовики пройшли через район торговельного центру «7 вітрів» та парк «Ювілейний» до вулиці Ємельянова, а також просунулися на північний схід від проспекту Ломоносова до річки Кривий Торець.

Водночас на напрямках Яблунівка — Степанівка та Іллянівка — Довга Балка суттєвих успіхів у росіян немає: Степанівка перебуває під стійким контролем ЗСУ, а спроби просочування дрібних груп ворога у Довгу Балку були ліквідовані.

Кривий Торець як вирішальний бар'єр

Головна небезпека поточної ситуації полягає у критичному зближенні двох штурмових угруповань ворога в межах міста. Відстань між передовими підрозділами 8-ї армії (район вулиці Ємельянова та АЗС «Мотто») та 3-го армійського корпусу (район вулиці Мінської) наразі становить менше 2 кілометрів. Очікуваною точкою їхнього з'єднання може стати лінія Краєзнавчий музей — Центральний міський ринок.

Єдиним географічним бар'єром, що стримує зустрічний рух окупантів, залишається річка Кривий Торець. Жорстокі зіткнення наразі тривають у промисловій зоні — в районі вулиці Промислової та підприємства «Свинець». Якщо російським підрозділам вдасться форсувати річку значними силами, становище всіх українських частин, які тримають оборону на південь від авторозв'язки на перетині вулиць Ємельянова та Олекси Тихого, лавиноподібно погіршиться через загрозу оточення.

Оперативно-тактичні плани ворога на Краматорському напрямку

Подальші дії російського командування в межах літньо-осінньої кампанії є цілком очевидними. У разі витіснення українських військ із Костянтинівки, генеральний штаб РФ намагатиметься реалізувати дві наступні цілі:

1. Ліквідація українського виступу в районі Часів Яру (на лінії Миколаївка — Червоне — Стінки — Подільське), передумови для чого вже створюються виходом підрозділів 70-ї дивізії до околиць Віролюбівки та просуванням у Новодмитрівці.

2. Прорив до Дружківки як уздовж річки Казенний Торець, так і з боку Часів Яру.

У разі успіху це створить для армії РФ базові передумови для початку масштабної Слов'янсько-Краматорської наступальної операції. Для атаки на цю агломерацію командування РФ планує задіяти сили одразу трьох великих угруповань військ — «Захід», «Південь» та «Центр» (загалом до 5 загальновійськових армій та 2 армійських корпусів) із залученням стратегічних резервів, підрозділів ПДВ та морської піхоти.