Історія храму Святих Петра і Павла в Матвіївці

Петро-Павлівська церква в Матвіївці — один із небагатьох миколаївських храмів, що пережили революції, війни та радянський атеїзм і продовжують діяти донині.

Про історичні етапи становлення та реставрації цієї православної святині повідомив дослідник Юрій Федоренко у тематичній спільноті Південна Україна крізь віки.

Перша кам'яна церква на цьому місці з'явилася ще 1795 року — тоді Матвіївка була козацьким поселенням на березі Південного Бугу, що входило до складу Бугогардівської паланки. За адміністративним поділом Херсонської губернії 1886 року село входило до Гур'ївської волості Херсонського повіту, і вже тоді мало 366 господарств.

Наприкінці XIX століття населення Матвіївки стрімко зросло — у 1886 році тут мешкало 2108 осіб, а до 1916-го — вже 2783. Стара церква стала затісною для парафіян. На найвищому місці села, на пожертви громади, звели нову — величну, у класичному стилі. Сучасного вигляду храм набув 1914 року, коли його освятили в свято Святих Петра і Павла.

У радянські часи церкву закрили: спочатку будівля слугувала сільським клубом, потім складом. Під час німецької окупації 1941–1945 років приміщення знову зайняла релігійна громада — аж до 1964 року, коли її знову знято з реєстрації. Відтоді будівля використовувалася як шкільна спортивна зала, склад сипучих продуктів та пункт приймання склотари.

Відродження храму відбулося в роки перебудови справді народними зусиллями: місцеве підприємство безкоштовно виділило стройматеріали й техніку, а жителі Матвіївки самі білили, фарбували, прибирали і збирали пожертви. У 1988 році відбулося перше урочисте богослужіння в оновленій церкві. Після виходу України зі складу СРСР відбудували зруйновану дзвіницю, і церква відновила роботу.