Українські морпіхи повністю вибили окупантів із низки стратегічних островів між Херсоном та Олешками, - інтерв'ю з 29-річним комбригом

Прифронтовий Херсон щодня перебуває під масованими ударами російської армії. Кількість дронових атак на місто з боку окупованого лівобережжя може сягати до 800 БПЛА на добу. Окупанти скидають керовані авіабомби та б’ють з артилерії, через що щодня фіксуються поранення та загибель цивільних мешканців. Про специфіку боїв у плавнях, розширення «кіл-зони», складну логістику по повітрю та унікальну емблему підрозділу розповів командир 34-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ підполковник Дмитро Пулінець.

Ексклюзивне інтерв’ю з 29-річним комбригом оприлюднив проєкт Радіо Свобода Крим.Реалії.

Підполковник Дмитро Пулінець є одним із наймолодших командирів бригад в Україні. Він народився на Херсонщині, у 2014 році вступив до Військової академії в Одесі, після закінчення якої розпочав бойовий шлях у 503-му окремому батальйоні морської піхоти на Маріупольському напрямку. Повномасштабне вторгнення зустрів на ротному опорному пункті біля Верхньоторецького.

Звільнення дніпровських островів та логістичний блок у районі Олешок

Географія Херсонської ділянки фронту, яка складається з русла Дніпра, проток, розгалуженої острівної зони та дачних масивів, є однією з найскладніших. Протягом тривалого часу російські військові вільно почувалися на островах між Херсоном та тимчасово окупованими Олешками, проте наразі ситуація докорінно змінилася на користь ЗСУ.

Комбриг описує, як відбувалося витіснення окупантів:

«Я просто починав з того, що ми виявляли, розвідка приносила донесення звідти, як вони там жили на острівній ділянці, варили супи, черепах, тобто, столи, цілі кухні на острівній зоні. Між Олешками і Херсоном, там низка островів: Олексіївській, Круглик, Корабелів, Потьомкінський, частина. Тобто вони там собі жили, їх ніхто не чіпав, вони собі могли дозволяти спокійно ротуватися, прийшов, пішов, одні прийшли, інші пішли, і, скажімо так, це все було відносно безнаказанно, відносно. То зараз противник такої змоги, наприклад, немає».

Морпіхам 34-ї бригади вдалося значно розширити так звану «кіл-зону» (зону ураження) та повністю перерізати логістичні маршрути противника. Раніше російські військові могли спокійно приїжджати в Олешки на автомобілях, розвантажувати забезпечення та пішки йти через річку Конку до дач біля Антонівського мосту для зайняття спостережних постів.

«Я починав з того, що давайте поступово все це діло відтісняти. Спочатку з острівної ділянки, потім уже з Олешок. Тобто зараз звичайний день російського солдата в том, що він пішки йде з Костогризового і не завжди навіть доходить до самих Олешок. Вони там з мішком на плечі йдуть 20-30 кілометрів», — зазначає підполковник.

Специфіка утримання лівобережжя: човни та «повітряна» провізія

Українські морські піхотинці наразі утримують спостережні пости та позиції безпосередньо на лівому березі Дніпра, що необхідно для запобігання спробам форсування річки ворогом. Через високу загрозу від ворожих дронів використання плавзасобів зведено до мінімуму. За словами командира, «живучість човна на воді дуже обмежена по часу», тому їх запускають лише у разі екстреної евакуації або проведення планових ротацій.

Доставка провізії, води та боєкомплекту на передові позиції здійснюється виключно за допомогою безпілотних систем:

«Що стосується логістики? То так, логістика – це все по повітрю. Також нічого надскладного. Так, за цим треба слідкувати, слідкувати, як часто вона здійснюється, контролювати своїх командирів, скільки в ніч зробили, скільки було доставлено, що було доставлено, і спостерігаєш, щоб там десь хтось випадково не підзабив на те, що треба погодувати підлеглий особовий склад».

Процес зміни особового складу на лівому березі Дніпра комбриг прирівнює до міні-спецоперацій. Для виходу та заходу груп бійці обирають найскладніші метеорологічні умови — туман, сильний дощ чи сніг, залучаючи всі наявні вогневі засоби для прикриття екіпажів човнів.

Чому неможливо створити єдиний «купол» РЕБ над Херсоном

За оцінками військових, у прибережній зоні та самому Херсоні, які мають офіційний статус зони активних бойових дій, досі залишається близько 60 тисяч цивільних громадян. Захистити місто одним унікальним технічним засобом або створити умовну «парасольку» РЕБ, яка б закрила небо від усіх снарядів та безпілотників, фізично неможливо через стрімку технологічну еволюцію засобів нападу.

Дмитро Пулінець наголошує на комплексному підході до оборони:

«Унікального якогось одного засобу, або як говорять, парасолька, або стіна якась умовна із засобів РЕБ, або засобів БПЛА, яка буде захищати все місто, і не один дрон, і не один артилерійський снаряд не пролетить, такого не існує. Це комплекс заходів, які треба робити одночасно і паралельно. Плюс треба враховувати той факт, що війна не стоїть на місці, вона дуже стала технологічна. І технології розвиваються дуже швидко, також противник не стоїть на місці і засоби якісно у нього змінюються і ростуть. Тож, що було актуально рік тому, не актуально вже зараз зовсім».

Російські війська постійно змінюють тактику: після масового збиття звичайних БПЛА вони почали застосовувати «Шахеди» з реактивними двигунами, а також масово перейшли на використання FPV-дронів на оптоволоконному з'єднанні, які є стійкими до стандартних систем радіоелектронної боротьби. Останній фактор пов'язаний із появою на окупованому лівобережжі російського підрозділу безпілотних систем — 50-ї окремої бригади «Варяг». Ворог використовує котушки з оптоволокном, розраховані на 30–40 кілометрів, намагаючись повністю перерізати логістику українських сил у глибині Херсона.

Для протидії цим загрозам ЗСУ використовують розгалужену систему захисту, яка дозволяє знищувати 90–95% ворожих дронів, що летять на місто. До неї входять:

• дрони-перехоплювачі;

• мобільні вогневі групи;

• піші вогневі групи;

• спеціальні технічні засоби, що перерізають оптоволоконні кабелі на маршрутах прольоту.

Масованість атак збільшується скачкоподібно, залежно від нових поставок техніки окупантам. Наприклад, після 9 травня за одну добу російські війська випустили по Херсонщині понад 800 дронів. Одночасно ведеться планомірна контрбатарейна боротьба розвідки та артилерії: знищення десятка ворожих гармат за тиждень дозволяє кратно зменшити кількість щоденних обстрілів житлових кварталів міста.

Очеретяні коти замість крабів: нова символіка морпіхів

Нещодавно бійці 34-ї окремої бригади морської піхоти (яка у березні 2026 року отримала почесне найменування «Борисфен») пройшли психологічну смугу перешкод та вибороли право носити штормовий берет. Разом із реформуванням підрозділу зазнала змін і його офіційна символіка: замість зображення краба на прапорі бригади тепер з’явився очеретяний кіт.

Ініціаторами цієї зміни виступили безпосередньо військовослужбовці на передовій. Як зазначає підполковник Дмитро Пулінець:

«Дуже довгий шлях ми проходили з цим питанням, а хто ми, ким ми себе бачимо. І унікальніша відповідь була звичайних матросів, сержантів з батальйону. Бійці кажуть, який ми краб? Ми тут усі очеретяні коти. Ми тут у цьому Херсоні "обпісяли" кожен кут. Ми тут в цьому очереті вже стільки сидимо. І самі бійці себе так бачать: ми тут очеретяні коти. Ми на цих островах живемо. От така була приблизно відповідь і ми – очеретяний кіт. Геніально».