Рої дронiв проти балістики: чому для зміни політичних розрахунків Кремля Києву необхідна власна ракетна програма

Кадри масштабного нальоту українських безпілотників на Москву, які заповнили соціальні мережі, викликали неабиякий підйом серед українців. Густі клуби чорного диму над російською столицею багато хто сприйняв як довгоочікувану симетричну відповідь на постійні повітряні терористичні атаки Кремля. Проте гучні святкування у мережі затьмарюють значно складнішу військову реальність: попри високу ефективність вітчизняного флоту далекобійних БпЛА, Україні досі гостро бракує зброї, яка є основою найбільш руйнівних ударів супротивника — балістичних ракет. Про це йдеться у великому аналітичному матеріалі американського видання The New York Times від 19 червня 2026 року.

Головна інфраструктурна диспропорція війни

Балістичні ракети здатні нести сотні кілограмів вибухівки, що в рази перевищує корисне навантаження стандартного безпілотника, а їхня величезна швидкість мінімізує час на реагування та перехоплення системами ППО. Російські масовані ракетні удари неодноразово перевантажували українську протиповітряну оборону та завдавали критичних руйнувань енергетичній системі країни. На тлі відносного застою на лінії фронту, саме повітряний терор із використанням балістики залишається найбільшим військовим дисбалансом у поточному конфлікті та ключовим інструментом тиску на Україну.

За даними Повітряних сил ЗСУ, які проаналізували журналісти, Росія за останні роки катастрофічно наростила темпи виробництва цього озброєння:

• у 2023 році окупанти випускали в середньому по 6 балістичних ракет на місяць;

• у 2024 році цей показник зріс до 28 одиниць;

• у 2025 році середня інтенсивність сягнула 49 ракет на місяць;

• із початку 2026 року зафіксовано рекордний середній показник — 74 балістичні ракети щомісяця, причому близько двох третин із них проривають протиповітряну оборону.

Усвідомлюючи цей критичний розрив, українська влада зробила ставку на форсоване створення власної балістичної програми. Міністр оборони України Михайло Федоров в ефірі національного телемарафону цього тижня підтвердив, що поява вітчизняної балістики кардинально змінить характер бойових дій, і такі ракети обов'язково застосовуватимуть по військових об'єктах на території Росії.

Спадок «Ракетного міста» та приватні стартапи

Україна не починає будівництво з нуля, адже за радянських часів Дніпро мав неофіційний статус «ракетного міста» завдяки потужним підприємствам оборонного комплексу. Проте після розпаду СРСР більшість цих потужностей була законсервована. На початку повномасштабного вторгнення обмежені запаси радянських комплексів «Точка-У» швидко вичерпалися, а єдина державна програма розробки оперативно-тактичного ракетного комплексу «Сапсан» (Грім-2) тягнеться роками без видимих масових результатів. Поставки американських балістичних ракет ATACMS є обмеженими за кількістю, а їхнє використання часто супроводжується жорсткими політичними обмеженнями з боку Вашингтона.

У відповідь на ці виклики ініціативу перехопив приватний сектор. Виконавчий директор Національної асоціації підприємств оборонної промисловості України Сергій Гончаров пояснив, що зараз вітчизняний оборонно-промисловий комплекс орієнтується не на створення надскладних дорогих систем, а на випуск максимально простих, швидких у виробництві та відносно дешевих ракет.

Найбільших успіхів на цьому шляху досягла приватна компанія Fire Point Rocket Technology, яка раніше створила низку далекобійних дронів-камікадзе. Зараз фірма веде паралельну розробку двох балістичних ракет: балістичної ракети малої дальності FP-7 та далекобійної модифікації FP-9. Співвласник компанії Денис Штилерман в інтерв'ю виданню на великій міжнародній оборонній виставці в Парижі повідомив, що модель FP-7 вже повністю готова, а перші льотні випробування FP-9 заплановані на літо цього року. Президент Володимир Зеленський також підтвердив західним лідерам, що компанія впевнено рухається до початку серійного виробництва.

Ризики точності та політичні наслідки

Проте експертне середовище закликає не завищувати очікування завчасно. Аналітикиня Канадського інституту міжнародних справ Олена Крижанівська наголошує, що розробка балістичних систем є значно складнішим технологічним процесом, ніж збирання безпілотників, і вона вимагатиме колосальних ресурсів і часу. Як приклад вона наводить крилату ракету під назвою Flamingo від цієї ж компанії Fire Point, яка надійшла на озброєння минулого року, але досі демонструє низьку ефективність через серйозні проблеми з точністю наведення на ціль.

Щоб подолати технологічне відставання, українські приватні зброярі масово підписують угоди про кооперацію з провідними європейськими концернами, намагаючись отримати доступ до сучасних західних систем навігації та наведення. Крім того, українські дрони зараз активно атакують російські заводи, що виробляють компоненти для ракет. Сергій Гончаров описує цю поточну тактику ємною фразою: необхідно стріляти в лучника, а не в його стріли.

Колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба у коментарі виданню зазначив, що поява реального ракетного арсеналу, здатного тримати під постійним прицілом Москву та інші великі міста РФ, зруйнує створене Кремлем відчуття ізольованості російського населення від війни. Це змусить керівництво Росії переглянути свої політичні цілі, проте водночас несе в собі серйозний ризик ескалації, зважаючи на постійний ядерний шантаж Володимира Путіна.