Не лише прохач, а й помічник: чому Україна стала цінним союзником для США під час кризи на Близькому Сході

Загострення військово-політичної кризи навколо Ірану стало одним із чинників, що вплинули на зміну тональності у взаєминах між президентом США Дональдом Трампом та президентом України Володимиром Зеленським. Про це 1 серпня 2026 року у своєму матеріалі з Вашингтона повідомив кореспондент видання The Guardian Роберт Тейт.

Динаміка контактів між лідерами двох держав зазнала змін порівняно з початком 2025 року, коли лютнева зустріч в Овальному кабінеті завершилася публічним непорозумінням. Потепління у відносинах збіглося у часі із розгортанням військово-повітряної кампанії США та Ізраїлю проти Ірану, розпочатої 28 лютого, а також із викликами щодо забезпечення судноплавства через Ормузьку протоку після порушення умов червневого меморандуму про припинення вогню.

Старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин та колишній радник Білого дому з європейських справ Чарльз Купчан так прокоментував трансформацію діалогу:

«Немає сумнівів, що він став тепліше ставитися до Зеленського. Ми пройшли шлях від фази, коли він виганяв Зеленського з Овального кабінету та повертався до нього спиною, до сьогоднішньої ситуації, коли вони мають досить добрі взаємини та провели серію успішних зустрічей».

Зустрічі у Вашингтоні, Анкарі та Києві

Протягом останнього часу відбулася низка дипломатичних контактів за участю української сторони:

• під час візиту до Вашингтона на похорон сенатора-республіканця Ліндсі Ґрема Володимир Зеленський провів чергову зустріч із Дональдом Трампом у Білому домі;

• на липневому саміті НАТО в Анкарі американський президент позитивно відзначив українського лідера та заявив про можливість надання ліцензій на виробництво ракет-перехоплювачів для систем Patriot в Україні (хоча пізніше, під час засідання кабінету міністрів у п'ятницю, висловив сумніви щодо цього рішення);

• у Києві відбулася зустріч Володимира Зеленського з ультраправою блогеркою Лорою Лумер, яка має вплив у середовищі прихильників руху MAGA. Після візиту вона заявила, що її «заплутала» російська пропаганда, і зізналася, що вірила у «багато неправдивих речей» про Україну, після чого провела телефонну розмову з Дональдом Трампом.

Експертиза в боротьбі з безпілотниками та обмін даними

Одним із ключових факторів зміцнення співпраці стала експертиза України у протидії іранським БпЛА типу Shahed, які російська армія використовує проти української інфраструктури з 2022 року.

У березні 2026 року Володимир Зеленський повідомив про направлення 200 українських військових фахівців до 11 країн Перської затоки (зокрема до ОАЕ, Саудівської Аравії, Катару та Кувейту) для надання консультацій щодо збиття ударних дронів.

Віцепрезидент Інституту відповідального державного управління Квінсі Тріта Парсі зазначив:

«У момент, коли він застряг у війні, зіткнувся з поганими військовими варіантами, і раптово українці звертаються до нього вже не з проханням про американську благодійність, а з пропозицією допомоги, цілком імовірно, що це могло стати однією з причин суттєвої зміни позиції Трампа».

Окрім цього, українська сторона заявила про передачу США розвідувальних даних щодо співпраці між Москвою та Тегераном. У своєму дописі в соціальній мережі X Володимир Зеленський зазначив:

«З початку липня ми фіксуємо активне російське супутникове спостереження за країнами Перської затоки та розташованими там військовими об'єктами США. Ці зображення згодом з'являються в Ірані... Існує чітка кореляція між російськими супутниковими знімками цих об'єктів та іранськими ударами — як до атак під час підготовки, так і після них для оцінки збитків».

Коментуючи удари по іранському торговельному судну на Каспійському морі, яке, за даними Києва, перевозило зброю для РФ, Володимир Зеленський у інтерв'ю Sky News підкреслив:

«Чого ви очікуєте, якщо Іран передав Росії нові технології з першого року війни? Це були дрони Shahed. У перший рік війни вони передали тисячі таких дронів. Потім вони надали ліцензії. Що вони зробили? Вони атакували нас? Я вважаю, що так».

Чарльз Купчан додає, що така стратегія демонструє прагматичний підхід України:

«Зеленський дуже добре доніс до Трампа, що збирається допомогти йому щодо Ірану. Він здійснював поїздки до регіону Перської затоки та заявив: "Я допоможу вам у питанні Ірану та дронів, тому що ми вже пройшли цей шлях". Це інвестиція в його відносини з Трампом і з Європою, оскільки він демонструє цінність України як союзника. І я вважаю, що Трамп, який є безкінечно транзакційним, може погодитися допомогти Україні трохи більше, тому що Україна зробила крок назустріч, коли позиції Америки у війні з Іраном опинилися під загрозою. Аргументів на користь допомоги Україні зараз ще більше, адже Україна показала, що вона є не лише прохачем, а й тим, хто дає».

Оцінки ризиків та дипломатичні шаги

Разом із тим аналітики вказують на наявність дипломатичних та політичних ризиків. Співробітник Центру міжнародної політики Сіна Туссі застерігає:

«Очевидне потепління Трампа щодо Зеленського лише зміцнює це сприйняття. Ймовірним наслідком є не негайний ракетний удар по Україні, а ширше розширення меж, де Тегеран вважатиме за можливе завдавати збитків».

На тлі цих подій виконувач обов'язків міністра закордонних справ України Андрій Сибіга провів телефонну розмову зі своїм іранським колегою Аббасом Арагчі. Український урядовець написав у соцмережах:

«Я наголосив, що наша мета — уникнути непотрібної ескалації. Усі дії України спрямовані виключно на захист нашої країни від російської агресії й ніколи не мали на меті завдання ударів по цивільних суднах чи людях».

Експерти також відзначають двояку реакцію в американському політикумі. Чарльз Купчан підкреслив:

«Центр тяжіння у русі MAGA досі скептично ставиться до зовнішніх воєн та відправки великих сум грошей Україні, і я не бачу, щоб це змінювалося».

У свою чергу, віцепрезидент Центру міжнародної політики Метт Дасс зауважив, що надмірне зближення з позицією Ізраїлю може викликати застереження у частини американських політиків, які раніше підтримували Київ:

«Спроба наблизитися до Ізраїлю у війні проти Ірану дійсно підриває значну частину позиції України, оскільки Ізраїль фактично намагається зробити з палестинцями саме те, що Росія намагається зробити з Україною — прагне стерти їх як народ. Це потенційно може зменшити досить добру двопартійну підтримку України, яка існувала досі».