Науковці пояснили, чому коти видають гучне виття та що означають ці звуки

Нічний крик або протяжне виття домашнього кота часто викликає розгубленість у власників, проте фахівці з поведінки тварин зазначають: такі звуки рідко зводяться до простого бажання поїсти чи примх. Гучна вокалізація може бути сигналом небезпеки, вираженням дистресу, способом привернути увагу людини або ознакою хвороби. Про деталі досліджень котячої комунікації повідомила наукова журналістка Олівія Моул у матеріалі для видання Live Science.

У ветеринарній медицині термін «виття» (yowl) зазвичай застосовують до різких і гучних звуків, пов'язаних із агресією чи шлюбною поведінкою, тоді як господарі називають так будь-який надто гучний крик улюбленця.

Емоційна тривога та давній еволюційний код

Дослідниця поведінки котів та етологиня з Університету Париж-Нантер у Франції Шарлотта де Музон зазначає:

«Якщо говорити про виття у строгому розумінні, воно зазвичай пов'язане з сильним негативним емоційним станом. Це свідчить про інтенсивну і негативну емоцію».

Такий звуковий сигнал виник задовго до появи домашнього кота (Felis catus) і початку його одомашнення. Професор психологічних наук та керівник Лабораторії еволюції емоційної комунікації в Західному Орегонському університеті Джей Шварц пояснює, що аналогічні звуки видає найближчий дикий родич домашніх котів — африканський дикий кіт (Felis lybica).

Територіальні звукові сигнали характерні для багатьох представників фауни: вони дозволяють захищати життєвий простір, ресурси та доступ до розмноження без обов'язкового переходу до прямої фізичної бійки.

Страх, конфлікти та шлюбний період

Окрім позначення меж території, тварини вдаються до гучного крику у випадках переляку або коли почуваються загнаними в кут.

Ветеринарна поведінковиця Інституту поведінки тварин Даффілда при Корнелльському університеті Кетрін Андерсон пояснює:

«Якщо хтось наближається до кота, який виє, я б сприйняла це як сигнал: "Будь ласка, не підходь ближче"».

Подібна вокалізація також проявляється під час стресових подій (наприклад, поїздок до клініки чи фізичної фіксації), сутичок із суперниками або в період статевого розмноження у самиць під час тічки та самців під час конкуренції. Шарлотта де Музон додає, що ці звуки не завжди є усвідомленим закликом про допомогу — часто це просто зовнішнє вираження сильного дистресу.

Як коти навчилися керувати людьми

У дикій природі дорослі особини практично не використовують нявчання між собою: у такий спосіб спілкуються виключно кошенята зі своєю матір'ю. Проте домашні улюбленці зберегли цю ювенільну модель поведінки у дорослому віці та переорієнтували її на людей.

Як зазначає Джей Шварц, африканські дикі коти також нявкають, але значно різкіше, переважно під час конфліктів. За однією з наукових гіпотез, у процесі коеволюції нявчання домашніх котів стало м'якшим, оскільки акустично нагадує плач людського немовляти, що викликає в людини інстинктивну реакцію у відповідь.

З часом тварини закріплюють умовний рефлекс: якщо після крику о 5 ранку господар одразу наповнює миску, кіт повторюватиме цю дію, оскільки вона приносить результат. За словами Кетрін Андерсон, у цьому процесі коти часто випереджають господарів:

«Я вважаю, що вони вивчають нашу поведінку швидше, ніж ми їхню. Їм набагато легше дресирувати нас, ніж нам — їх».

Чому людям складно розрізняти котячі крики

Сприйняття звуків значною мірою залежить від суб'єктивної інтерпретації. У дослідженні лабораторії Шварца 2025 року, опублікованому в науковому журналі Animal Behaviour, учасникам запропонували розподілити аудіозаписи котячих звуків за категоріями.

Якщо короткі звуки слухачі легко ідентифікували як писк або щебетання, то щодо виття виник найбільший розкид оцінок за тональністю й тривалістю. Вчені дійшли висновку, що люди класифікують звуки не за акустичними параметрами, а за рівнем сприйнятого занепокоєння або стресу тварини. Водночас дослідження 2015 року підтвердило: власники значно точніше визначають контекст вокалізації власного улюбленця, ніж чужих котів.

Сигнал про стан здоров'я та спростування міфу про образу

Якщо тварина, особливо поважного віку, починає кричати частіше або раптово змінює поведінку, це може свідчити про розвиток захворювань. Серед найпоширеніших причин ветеринари виділяють:

• гіпертиреоз — захворювання, пов'язане з надлишковим виробленням гормонів щитоподібної залози;

• синдром когнітивної дисфункції — вікові зміни мозку, аналогічні деменції в людей, які часто провокують нічний неспокій;

• хронічний біль, тривожність або стрес через зміну звичного розкладу.

Фахівці категорично відкидають припущення про те, що коти вокалізують із почуття помсти господарям. Кетрін Андерсон підкреслює:

«Не думаю, що в моїй практиці був хоч один випадок, коли б я сказала: "Так, це було зроблено на зло"».

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.