«Йду воювати за свій дім. За свою сім’ю. І за свого тренера…»

Йому 21. Дев’ять років він грав у футбол. Навчався на механіка, хотів поступати у футбольну академію, але не встиг закінчити навчання — почалася повномасштабна війна. Сьогодні Артем одягає військову форму.

Батько хлопця воює. Мама, батько та дівчина намагалися відмовити його від служби. Казали: "Ти ще надто молодий".

Але Артем вирішив сам:

«Хочу бути корисним, допомогти нашим хлопцям. Я вчився на механіка, може, чимось буду їм у нагоді. Хочу воювати за свій дім, за свою сім’ю.  Хтось хоче воювати, хтось не хоче. Це моє рішення — я пішов. Я так вирішив сам. І ще я йду воювати за тренера, який загинув у перші дні війни».

Його тренером був молодший лейтенант Юрій Блоха. Людина, яка для Артема залишилася не лише тренером, а й прикладом.

Юрій Блоха загинув у перші дні повномасштабного вторгнення, захищаючи Україну та рятуючи життя побратимів. 10 березня 2022 року йому посмертно присвоєно звання Героя України та нагороджено орденом «Золота Зірка».

Минуло чотири роки.

І сьогодні його 21-річний вихованець робить власний вибір. Не на футбольному полі. На війні.

Дивіться історію Артема.