Психологи пояснили, як перевірка часу на смартфоні замість наручного годинника змінює сприйняття часових сигналів

Звичка перевіряти час на екрані смартфона замість погляду на наручний годинник створює принципово інше когнітивне середовище для сприйняття часових орієнтирів. Хоча фізичний плин хвилин залишається незмінним, спосіб отримання інформації безпосередньо впливає на увагу, пам'ять та організацію поведінки людини. Про це йдеться в аналітичному огляді журналістки міжнародного відділу Аастхи Радж для видання The Economic Times.

Об'єктивний вимір та суб'єктивна тривалість

Психологічні дослідження чітко розмежовують об'єктивний час годинника та його суб'єктивне сприйняття людським мозком. Двадцять хвилин можуть здатися миттю під час захопливої розмови або тягнутися нескінченно довго під час очікування важливого дзвінка.

У фундаментальному огляді психологи Річард А. Блок та Рональд П. Грубер зазначають, що психологічний час формується через комплекс процесів: оцінку тривалості, послідовність подій, увагу та механізми пам'яті. Дослідники Вільям Дж. Меттьюз і Воррен Х. Мек також підтверджують, що на суб'єктивне відчуття тривалості впливають розподіл ресурсів уваги та попередній досвід.

Чому смартфон змінює контекст сприйняття

Головна відмінність між наручним годинником і смартфоном полягає в чистоті сигналу:

• Наручний годинник: виконує єдину функцію — надає прямий, безперервний і суто часовий сигнал майже миттєво.

• Смартфон: є багатофункціональним пристроєм, де цифри годинника з'являються поруч зі сповіщеннями, повідомленнями месенджерів, електронними листами та іконками додатків.

Коли людина бере в руки телефон лише для того, щоб дізнатися час, вона потрапляє в поле потенційної конкуренції за її увагу. Звичайна перевірка часто перетворюється на перехід до іншої діяльності: прочитання повідомлення, перевірки пошти чи перегляду прогнозу погоди.

Модель «воріт уваги» та епізодична фіксація

У психології популярною є модель «воріт уваги» (attentional-gate model). Якщо людина зосереджена безпосередньо на плині часу, когнітивна система отримує більше темпоральної інформації. Коли ж увагу відволікають сторонні цифрові подразники, ресурси на обробку часових орієнтирів різко скорочуються.

Крім того, користувачі смартфонів зазвичай фіксують час епізодично (наприклад, о 9:15, потім о 10:02 та 11:37). Такі перевірки стають своєрідними часовими орієнтирами в пам'яті, коли людина відстежує проміжки між діями: «я почав працювати, коли на телефоні було 9:30, а зараз уже 11:00».

Внутрішній годинник і звички, а не тип особистості

Теорія внутрішнього годинника, яку досліджували Мелісса Дж. Оллман, Сундіп Текі, Тімоті Д. Гріффітс та Воррен Х. Мек, розглядає нейробіологічні моделі темпоральної пам'яті, швидкості внутрішніх ритмів і мультисенсорної інтеграції. Смартфон або годинник слугують зовнішньою точкою відліку, з якою мозок зіставляє ці внутрішні процеси.

Водночас фахівці наголошують: відмова від наручного годинника на користь смартфона не свідчить про зміни в рисах характеру, рівні організованості чи пунктуальності людини. Йдеться виключно про сформовану поведінкову звичку реагувати на невизначеність щодо часу та контекст, у якому цей сигнал сприймається мозком.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.