Дух Семенового Рогу та рибні промисли козака Лупаря: літопис прибузького села, що тримає удари ворога

Село Лупареве, розташоване на кручах біля злиття Бузького та Дніпровського лиманів, має багатовікову історію — від античних поселень хори Ольвії та колиски запорізького козацтва до сучасного протистояння російським обстрілам. Історичні віхи розвитку поселення, долю козацьких промислів і сьогодення громади висвітлила авторка краєзнавчих нарисів Іра Івкова у своєму дописі у Facebook (фото автора).

Від античних садиб до соляного шляху чумаків

Географічне розташування Лупаревого відкриває краєвид на Кінбурнську косу, мис Аджигол та місце розташування давньої Ольвії. Археологічні дослідження на території села та навколишньої балки зафіксували сліди поселень VI–IV століть до нашої ери, які входили до складу ольвійської сільської округи. За часів небезпеки та нападів кочовиків жителі Ольвії перетинали лиман на човнах і знаходили прихисток на високих пагорбах, де згодом звели кам'яні садиби, обробляли землю, закладали сади, виноградники та займалися рибальством.

Пізніше цими землями пролягав Чумацький шлях: чумаки везли сіль із промислів Кінбурнської коси через Прогної вглиб українських земель, перетворивши прибережні пагорби на важливий логістичний вузол.

Семенів Ріг та рибні промисли козака Лупаря

За кілька кілометрів від сучасної Лупаревої балки розташований мис Семенів Ріг. Як зазначав історик Дмитро Яворницький, чимало літописців пов'язували витоки запорізького козацтва саме з цією місцевістю. Дослідники, зокрема історикиня Октябрина Ковальова, довели: укріплення на Семеновому Розі виникло за часів київського князя Симеона Олельковича, а його залога охороняла південні кордони князівства. За місцевою легендою, першим на мисі оселився козак Семен, який облаштував землянку на краю кручі, розпалював сигнальні смоляні багаття під час наближення нападників та тримав оборону з мушкетом.

Згодом узбережжя вкрилося козацькими зимівниками та сапетними рибними промислами. У лимані виловлювали осетрів, севрюгу і білугу, рибу солили, в'ялили та відправляли бочками на Запорізьку Січ. Навколо промислу заможного козака на прізвище Лупар утворилася артіль хліборобів і рибалок, що дала назву селу. Духовним осередком поселення стала козацька церква, під якою викопали систему підземних ходів до берега для зберігання зброї, пороху та евакуації під час облоги.

Імперські утиски, колгосп та криниця «Пилипиха»

Після ліквідації Запорізької Січі влада Російської імперії передала землі дворянам Милорадовичам, які назвали поселення «хутором Милорадовича» та закріпачили жителів. За радянських часів козацьку церкву зруйнували, старовинний цвинтар із кам'яними хрестами занедбали, а на базі козацьких заводів створили рибколгосп «Бузький прогрес».

За шість кілометрів від Лупаревого, у Вовчій балці, збереглася криниця «Пилипиха» — єдина вціліла споруда однойменного хутора коваля Пилипа та його вдови. Загалом уздовж балки довжиною понад десять кілометрів розташовувалися 14 хуторів, знищених під час колективізації у 1930-х роках. Глибина шахтового колодязя сягає 32 метрів, а рівень води становить шість метрів, проте територія навколо нього наразі небезпечна через загрозу нерозірваних боєприпасів та мін.

Випробування війною, незламність громади та етносадиба

У 2022 році під час наступу російських військ на Миколаїв село протягом дев'яти місяців перебувало на лінії артилерійського протистояння. Наразі населений пункт продовжує зазнавати регулярних обстрілів дронами типу «Shahed» та далекобійною артилерією, що призводить до руйнувань житлових будинків та об'єктів інфраструктури.

Попри небезпеку, мешканці залишаються в селі, відновлюють оселі та працюють на своїй землі. Поблизу села, на території дачного масиву, родина Наталки Ємельянцевої створила етносадибу «Сузір'я степу» — живий музей побуту з колекцією старовинного посуду, козацьких піал, вишиванок та відтвореною хатою з глиняною піччю, де готують традиційний куліш, рибну юшку «Насторчак» і домашній хліб.

Авторка нарису закликала зберігати історичну спадщину краю:

«Коли ви наступного разу будете їхати повз Лупареве, згадайте козака Лупаря, згадайте Семена , та вклоніться цим кручам. Наша історія ближче, ніж здається… Бережімо її, бо саме в ній ховається наша сила, яку ворогу ніколи не здолати».

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.