Миколаївська дослідниця розкрила купецьке минуле старовинних підземель навпроти дитячого містечка «Казка»

Будинок навпроти дитячого містечка «Казка» на вулиці Панаса Саксаганського звели наприкінці XIX століття як прибутковий комплекс з оптовими купецькими складами в підвалах.

Про історію торговельного серця міста розповіла миколаївська краєзнавиця Іра Івкова. За її словами, у 1820–1830-х роках на перетині з Херсонською вулицею (нині Центральний проспект) офіційно виділили територію під торгівлю, яку назвали Привозною площею, оскільки селяни продавали товар із возів. Згодом базар розрісся до розмірів восьми міських кварталів зі спеціалізованими рибними, м'ясними, сінними рядами та оптовими майданчиками.

Торговельний бум спричинив масове будівництво прибуткових будинків по периметру площі. Верхні поверхи здавали під готелі для приїжджих купців і комівояжерів, а глибокі підвали з товстими стінами з місцевого ракушняка використовували як природні терми-сейфи для винних погребів і зберігання товарів у літню спеку.

Чому підвальні вікна опинилися в землі

Характерними спорудами тієї доби стали будівлі кінця XIX століття на сучасній вулиці Панаса Саксаганського (колишній Привозній, пізніше — Дунаєва) під номерами 32 та 33. Будинок №33 зведений у стилі історизму і є офіційною пам'яткою архітектури місцевого значення.

У будинку №32 вікна підвалу занурені в тротуар, що нерідко породжує міські міфи про катаклізми чи «засипані перші поверхи». Дослідниця пояснює, що це наслідок природного нашарування культурного шару: упродовж 130 років дорогу навколо базару постійно підсипали, мостили бруківкою та вкривали шарами асфальту.

Купецьким районом керував один із найбагатших підприємців Миколаєва — купець першої гільдії та гласний міської думи Ісаак Дунаєв. Його родина створила горілчану монополію з найбільшим у місті паровим очисним винно-горілчаним заводом, а сам Дунаєв лобіював та фінансував гранітне мощення Базарної площі. Назву радянських часів (вулиця Дунаєва) насправді присвоїли на честь радянського генерала Сергія Дунаєва, учасника боїв за місто 1944 року. Після 1917 року заводи та маєтки купця націоналізували більшовики, а прибуткові будинки перетворили на комуналки.

Друге життя дореволюційних льохів

Після Другої світової війни міську торгівлю остаточно перевели на новий Центральний ринок, старі ряди демонтували, а в 1981 році на цьому місці звели дитяче містечко «Казка», яке частково успадкувало підземні інженерні мережі ринку. Підвал будинку №32 за радянської доби служив господарським складом ЖЕКу.

На початку 1990-х років занедбані підземні площі викупили під бар «Грот». Власники збили радянську штукатурку й відкрили автентичну кладку з ракушняка та аркові склепіння купецького льоху. Іншу частину старовинних лабіринтів зайняв ресторан-броварня «Генріх Шульц», де столітні кам'яні стіни забезпечили природну звукоізоляцію для концертного майданчика з живою музикою. Історичні приміщення повернулися до свого комерційного призначення, зберігши дореволюційну кам'яну фактуру старого міста.