Дорога смерті та табір у свинарниках: факти про знищення понад 55 тисяч людей у Богданівці

У роки Другої світової війни поблизу села Богданівка Вознесенського району окупаційна влада вбила понад 55 тисяч євреїв, зігнаних із південних областей та Молдови: про перебіг трагедії, умови утримання людей, масові страти та порятунок дитини Суспільному розповіла вчителька історії Богданівського ліцею Людмила Поспєлова.

Як зазначила дослідниця, до масових розстрілів у Богданівці не було єврейського населення. У грудні 1941 року окупанти зігнали сюди десятки тисяч людей з Одеської, Вінницької областей та Молдови. Спочатку в'язнів залізницею доправляли до станції Березівка на Одещині, а звідти змушували йти пішки понад 100 кілометрів. Тих, хто вибивався із сил і не міг іти далі, вбивали просто на дорозі.

«Люди йшли, так, як їм сказали: "Беріть саме цінне, саме необхідне. Ми вас просто-напросто переселимо". Ішли вони, оця дорога для євреїв була дорогою смерті. Зараз ми її називаємо дорогою пам'яті», — розповіла Людмила Поспєлова.

Перед убивствами приречених утримували на території місцевого радгоспу — у свинарниках і корівниках в умовах суцільної антисанітарії, без їжі та води. В одному приміщенні, розрахованому на двісті свиней, розміщували близько двох тисяч людей. Із десятків тисяч бранців загалом вдалося вижити лише 120 особам.

Архівна фотографія дитячих останків, виявлених під час розслідування злочинів нацистської окупації в Богданівці після закінчення Другої світової війни. З архіву вчительки історії Богданівського ліцею Людмили Поспєлової

Розстріли тривали до 25 грудня 1941 року і продовжувалися навіть попри заплановану перерву на свято Різдва. До яру людей вели групами по 10–20 осіб, попередньо змушуючи роздягатися та складати речі й цінності у великі бочки.

«Хто ще поранений падав, спускалися, добивали їх прикладами. Особливим таким було, коли у матері виривали з рук дитину. Один із вбивць підкидав, а другий — поцілював. Це було страшне, звичайно, видовище», — згадує вчителька. Після розстрілів уцілілих в'язнів під наглядом змушували спалювати тіла вбитих, через що задушливий дим довго стояв над околицями.

Попри смертельну небезпеку, фіксувалися випадки порятунку людей місцевими жителями. Зокрема, подружжя Петро і Христя із сусіднього села Виноградний Сад сховали єврейську дівчинку Лізу, яку матір викинула з колони на дорозі смерті. Дитина ще не вміла говорити, що певний час допомагало приховувати її походження, однак згодом поліцаї викрили сховок і забрали дівчинку. Тоді Петро взяв самогон і смаженого півня та пішов на переговори до окупаційної поліції. Пізно вночі йому вдалося повернути дитину, яка виросла в їхній родині. У 2003 році подружжя визнали Праведниками народів світу.

Місце страт біля села отримало назву Єврейська круча. Сьогодні на меморіалі висаджено 120 дерев — за кількістю тих євреїв, яким вдалося вижити в богданівському таборі смерті, а вздовж доріжки створено символічні відбитки ніг як нагадування про останній шлях загиблих.

Фото надане Михайлом Гольденбергом.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.