«Нібулон» започаткував проєкт зі збереження зернової історії України: перша розповідь — про судно, яке рятувало миколаївців у 1941 році

Українська аграрна компанія «Нібулон» започаткувала історико-культурний проєкт «Звідси росте Україна», присвячений збереженню історії українського зерна, портів та людей, чиє життя було пов'язане із землеробством і торгівлею. Однією з перших історій проєкту стала доля судна «Поліна Осипенко», яке в серпні 1941 року евакуювало з Миколаєва понад тисячу людей, а після німецького авіаудару опинилося на мілині біля Кінбурнської коси.

Про запуск ініціативи повідомила компанія «Нібулон». Історичні матеріали та відеорозповіді розміщують на спеціальній платформі «Зернові історії України».

Проєкт приурочений до 35-річчя компанії. Його мета — зібрати спогади, архівні фотографії, документи та свідчення про розвиток зернового господарства України. Особливу увагу приділятимуть регіонам, історична спадщина яких опинилася під загрозою через війну.

Перші відеоісторії присвятять Миколаївщині, Херсонщині, Харківщині, Запоріжжю, Сумщині та Одещині.

Останній рейс «Поліни Осипенко»

В одному з перших відео проєкту розповідається про рудовоз «Поліна Осипенко», закладений у 1935 році на миколаївському заводі імені 61-го комунара. Спочатку судно будували для перевезення лісу, але згодом переобладнали для транспортування руди.

У серпні 1941 року, коли нацистські війська наближалися до Миколаєва, корабель став одним з останніх великих суден, які залишили заводську акваторію. На його борту перебували понад тисячу евакуйованих людей, переважно члени родин суднобудівників. Разом із пасажирами перевозили зерно, продовольство та заводське обладнання.

13 серпня поблизу мису Аджигол судно атакували німецькі бомбардувальники. Після пошкоджень корабель почав тонути, однак капітан Орлов і лоцман Кожущенко змогли відвести його на мілину біля Кінбурнської коси. Це дозволило уникнути затоплення судна на фарватері та врятувати більшість людей.

Як розповіла у відео наукова співробітниця Музею суднобудування і флоту Валентина Дударенко, зерно, яке залишилося в трюмах пошкодженого корабля, згодом допомогло жителям Кінбурнської коси пережити воєнні роки. Місцеві добиралися до судна та забирали зерно, навіть якщо воно було намоклим.

Рудовоз залишався на мілині до 1968 року. Місце, де лежав корабель, місцеві жителі називали «у Полінки». Згодом залишки судна прибрали та здали на металобрухт.

Збереження історії прифронтових регіонів

У «Нібулоні» пояснюють, що проєкт має показати історію прифронтових областей не лише через сучасні руйнування та втрати, а й через їхній внесок в економічний розвиток України.

Компанія планує збирати на спеціальній платформі особисті спогади, документи, фотографії та інші свідчення, пов'язані з вирощуванням, зберіганням і перевезенням зерна.

Історія «Поліни Осипенко» стала прикладом того, як зернова торгівля, суднобудування та долі людей перепліталися в історії Миколаєва. Автори проєкту також проводять паралель із сьогоденням, коли українські аграрії та транспортні підприємства знову змушені працювати в умовах війни.

Переглянути відео «Миколаївщина: останній рейс „Поліни Осипенко“».

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.